Роман Віктюк біографія, фото, особисте життя і сім’я

Ім’я: Роман Віктюк

Дата народження: 28 жовтня 1936 р. (80 років)

Знак Зодіаку: Скорпіон

Східний гороскоп: Щур

Місце народження: Львів, Польща (нині Україна)

Діяльність: актор, режисер

Вага: 65 кг

Зріст: 170 см

Біографія Романа Віктюка

Ранні роки Романа Віктюка

Роман Григорович Віктюк народився в місті Львів, який раніше був частиною Польщі, а в даний час частина України. Батьки Романа були вчителями. Вже в шкільні роки Роман виявляв інтерес до акторської діяльності. Разом з друзями та однокласниками він ставив невеликі спектаклі.

Роман Віктюк про держдуму і кремль з матом (без цензури) Після закінчення школи Роман приїхав до Москви, де був прийнятий на акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва. Вчився він в майстерні Ст. А. Орлова і М. Н.Орлової. Його вчителями були відомі режисери Анатолій Васильович Ефрос і Юрій Олександрович Завадський.

Початок кар’єри

Після закінчення в 1956 році Гітісу, Віктюк працював актором в Київському і Львівському театрах юного глядача. Був викладачем у студії при Театрі імені І. Франка в Києві. У Москві був викладачем Державного училища циркового та естрадного мистецтва.

Першою режисерською роботою Віктюка був спектакль за п’єсою Р. Шмельова «Все це не так просто», який відбувся на сцені Львівського театру юного глядача в 1965 році. У тому ж театрі пройшов спектакль за п’єсою К. Е. Устинова «Місто без любові» і «Дон Жуан» (Мольєра). З 1968 по 1969 роки Роман Віктюк був головним режисером Калінінського театру юного глядача. З 1970 по 1974 роки був головним режисером Російського драматичного театру Литви. З 1977 по 1979 роки — головний режисер Студентського театру МГУ.

Роман Виктюр рано почав свою кар'єру

З постановок Романа Віктюка 70-х років можна відзначити п’єсу «Чорна кімната» П. Шеффера, прем’єра якої пройшла січня 1971 року, романтичну драму «Марія Стюарт» Юліуша Словацького, п’єсу М. Рощина «Валентин і Валентина», вистава Р. Волчек «Принцеса і Дроворуб», п’єсу А. Товстого «Любов — книга золота». У 80-ті Роман Віктюк працював у Російському драматичному театрі міста Вільнюс. Тут під його керівництвом 31 січня 1988 року відбулася прем’єра п’єси Петрушевської «Уроки музики», а 20 жовтня 1988 року «Майстра і Маргарити» Булгакова. У тому ж році в московському театрі «Сатирикон» Віктюк поставив найвідоміший зі своїх вистав — «Служниці» за п’єсою Ж. Дружині. Вистава демонструвався в багатьох країнах і отримав хороші відгуки в театральній пресі. Завдяки йому Віктюк став самим відомим театральним діячем країни.

Театр Романа Віктюка

У 1991 році режисером був створений приватний Театр Романа Віктюка. До його складу увійшли артисти з різних театрів, багато з яких раніше працювали з режисером. У багатьох спектаклях брало участь чимало зірок першої величини.

Першим спектаклем, який пройшов у Театрі Віктюка був «Мадам Батерфляй» за п’єсою Девіда Генрі Хуана. Пізніше тут йшли вистави: «Служниці», Ж. Дружині (1991), «Лоліта», (за романом Ст. Набокова) (1992), «Двоє на гойдалках», за п’єсою У. Гібсона (1992), «Рогатка» (1993) і «Полонез Огінського Н. Коляди» (1994), «Філософія в будуарі», по діалогах де Сада (1996), «Осінні скрипки В. Сургучова» (1997), «Путани» Н. Манфреді» (1997), «Саломея» Уайльда (1998), «Заводний апельсин», за романом Берджесса (1999), «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова (2001), «Нетутешній сад» за п’єсою Азата Абдулліна (2004), «Остання любов Дон Жуана» Еріка Шмітта (2005), «Кіт у чоботях» п’єса Михайла Кузьміна (2007), «R&J», за мотивами п’єси Шекспіра (2009), «Король-Арлекін» Рудольфа Лотара (2010), «Підступність і любов» Фрідріха Шіллера (2011).

Про особисте життя Романа Віктюка мало що відомо

У 1996 році театру Романа Віктюка був привласнений статус державного. В даний час театр розташований у приміщенні колишнього Будинку культури імені Русакова.

За своє життя Роман Григорович поставив більше двохсот вистав. Режисер часто ставить свої вистави під акторів-зірок. Віктюк є єдиним режисером іноземного походження, нагородженим премією Інституту італійської драми в 1997 році за краще втілення сучасної драматургії. Отримав театральну премію «Maratea» Центру європейської драматургії в 1991 році. Володар премії «Київська Пектораль» та СТД України «Тріумф».

На репетиції вистави Р. Віктюка – Служниці В Сполучених Штатах Віктюк був включений в список 50 людей світу зробили вплив на другу половину 20-го століття. Спільно з Ігорем Дюричем та Ігорем Подольчаком заснував у 1991 році Фонду Мазоха у місті Львів. Є професором Російської академії театрального мистецтва Гітісу. У 1993 році режисер Віталій Манський зняв про творчість Романа Григоровича документальні фільми «Батерфляй» і Роман-любов» У 2006 році Роман Віктюк удостоївся звання Народного артиста України, у 2009 – Народного артиста Росії. У 2011 році отримав в нагороду медаль Алтайського краю «За заслуги перед громадою» за внесок у розвиток культури та мистецтва регіону. Роман Григорович неодружений, дітей не має.