Павло Буре біографія хокеїста, фото, його дружина і син

Ім’я: Павло Буре

Дата народження: 31 березня 1971 р. (45 років)

Знак Зодіаку: Овен

Східний гороскоп: Кабан

Місце народження: р. Мінськ, Білорусь

Діяльність: хокеїст

Вага: 87 кг

Зріст: 176 см

Біографія Павла Буре

Павло Буре – це талановитий гравець, що зумів стати справжньою легендою російського хокею. У свій час він був однією з головних зірок НХЛ, а також справжнім лідером національної збірної Росії. Саме тому сьогодні ім’я гравця досі викликає повагу в серця всіх любителів хокейних баталій. Адже наш сьогоднішній герой – абсолютно унікальний хокеїст. А тому розповідь про його долю по-особливому цікавим.

Ранні роки, дитинство і родина Павла Буре

Павло Буре з’явився на світ в столиці сучасної Білорусії – місті Мінську. Однак, за словами самого гравця, в якості місця народження в усіх його документах записаний місто Москва. Вся справа в тому, що майбутній хокеїст народився в багатонаціональній сім’ї. Його мама була білорускою, а батько – росіянином. Більшу частину року сім’я проживала у Москві, але народжувати мама нашого сьогоднішнього героя вирішила все-таки в Мінську.

Російська ракета Павло Буре

Варто зазначити, що вплив батьків у житті гравця завжди було дуже сильним. Його батько – професійний плавець Володимир Бурі був 17-разовий чемпіон СРСР, а тому любов до спорту прищеплював своєму синові з самого дитинства. Спочатку батьки нашого сьогоднішнього героя збиралися віддати свого сина на заняття в секцію плавання, однак в останній момент все-таки дозволили йому самостійно робити свій вибір. Так, Павло опинився в дитячій секції хокейного ЦСКА, а паралельно з цим став виступати за цей клуб «Олімпія». Між цими двома командами пройшло все його дитинство.

Виступати в основному складі «армійців» Павло Буре став вже у шістнадцятирічному віці. У 1987-му році хокеїст вперше вийшов на лід у матчі чемпіонату СРСР проти команди «Динамо Рига» і вже через кілька хвилин зумів відзначитися. Згодом наш сьогоднішній герой став одним з основних гравців свого клубу, а тому вже дуже скоро отримав виклик у молодіжну збірну СРСР. Дебютним для молодого гравця став чемпіонат світу в американському Анкориджі. В рамках даного першості Бурі виступав разом з Сергієм Федоровим і Олександром Могильним. Їх трійка значною мірою і зумовила успіх збірної СРСР на чемпіонаті світу.

Варто відзначити, що 1989-й рік став особливим у кар’єрі молодого гравця і з іншої причини. У цьому сезоні він не тільки виграв золото світової першості з командою СРСР, але і став чемпіоном Радянського союзу у складі рідного ЦСКА.

У тому ж тріумфальному сезоні-1989 наш сьогоднішній герой вперше потрапив на драфт НХЛ, де був обраний під загальним 113-м номером командою Ванкувер Кенакс.

Павло Буре – про Аллегрової, Анисине і хокеї

Зоряний шлях хокеїста Павла Буре

Завоювавши ще кілька престижних нагород у складі рідного ЦСКА, в 1991-му році Павло Буре відправився в НХЛ, щоб спробувати свої сили у найсильнішій лізі планети. Вельми примітно, що в дебютному для себе сезоні в заокеанському чемпіонаті гравець став самим високооплачуваним гравцем з колишнього СРСР у всій Національній Хокейній Лізі. У тому ж році він отримав приз, який вручається кращому новачкові сезону, заробивши за системою «гол+пас» 60 результативних балів.

Протягом декількох років після цього Павло Буре виправдовував високу довіру тренерів і фанатів «Ванкувер Кенакс». Його називали «російською ракетою», а також самим «найшвидшим винаходом СРСР з моменту появи космічного супутника». Він був справжнім лідером команди, а тому різні нагороди падали в його особисту колекцію одна за одною. Павло набирав більше 100 результативних балів протягом регулярного сезону, а тому дуже скоро став однією з головних зірок всієї заокеанської ліги.

Однак, незважаючи на всі успіхи, в 1995-му році кар’єра гравця все-таки почала йти на спад. Під час одного із зіткнень на льодовому майданчику гравець порвав собі зв’язки стегна. Після цього був тривалий період відновлення, слідом за яким послідувала нова травма.

В результаті сезон 1995/1996 був фактично викреслено з його хокейної кар’єри. За весь рік хокеїст провів лише п’ятнадцять матчів, а його команда виступала вкрай нерівно. Наступний рік гравець також навряд чи може занести собі в актив. Він часто забивав, проте із-за травм грав лише окремими уривками. У підсумку в тому році «Ванкувер Кенакс» вперше за багато років не потрапили навіть в раунд плей-офф.

Павло Буре Російська ракета Кращі 10 Влітку 1998-го року Павло був виключений з команди через зниження ігрових результатів. У підсумку хокеїст був відправлений в команду «Флорида Пантерс», де на два сезони знову знайшов себе колишнього.

У 2000-му і 2001-му роках гравцеві був присуджений приз Моріс Рішар Трофі, який вручається найкращому снайперу турніру. Вельми примітним видається також і той факт, що деякий час Павло Буре грав у «Флориді» разом зі своїм молодшим братом Валерієм Бурі.

Проте їх спільне перебування в команді тривало недовго. У 2002-му році результати команди знову пішли на спад, а тому Павло Буре був відправлений у клуб «Нью-Йорк Рейнджерс». Тут він деякий час знову знайшов колишню результативність, проте вже зовсім скоро знову почав здавати. Крім того, у гравця почалися рецидиви попередніх травм. Результатом всього цього стало подальше в листопаді 2005-го року заяву про завершення кар’єри.

У листопаді 2012-го року його ім’я було включено в знаменитий Зал Слави НХЛ.

Хокеїст Павло Буре з дружиною

Кар’єра поза хокейного майданчика, Павло Буре зараз

У 2006-му році колишній гравець був призначений менеджером олімпійської збірної Росії, проте проявити себе в повній мірі так і не зумів. Після цього Павло Володимирович займався питаннями розвитку аматорського хокею в РФ. З 2013-го року колишній гравець НХЛ займається розвитком хокею в Краснодарському краї.

Приватне життя Павла Буре

У жовтні 2009 року Павло Буре одружився на молодій моделі з Набережних Човнів Аліні Хасановой. Різниця у віці наречених становить п’ятнадцять років. Незважаючи на це визначна обставина, що даний шлюб досі залишається щасливим і міцним. У 2013-му році у пари народився син.