Олександр Кайдановскій біографія, фото, особисте життя та його дружини

Ім’я: Олександр Кайдановскій

Дата народження: 23 липня 1946 р.

Знак Зодіаку: Лев

Східний гороскоп: Собака

Місце народження: р. Ростов-на-Дону

Дата смерті: 3 грудня 1995 р. (49 років)

Діяльність: актор, сценарист, режисер

Біографія Олександра Кайдановского

Дитинство Олександра Кайдановского

Рідне місто Саші — Ростов-на-Дону. Тато був інженером, мама в театральній студії працювала режисером-постановником дитячих вистав. У хлопчика був волелюбний і досить непростий характер. Після розлучення батьків у 1960-му він спочатку жив з мамою, але пізніше пішов до батька. Після восьмого класу Олександр вирішив стати зварювальником, поїхав у Дніпропетровськ і там поступив в технікум. Дуже скоро він повернувся назад, так як зрозумів, що ця професія його абсолютно не цікавить.

Далі Сашко став одним із студентів театрального училища, однак через запальний характер і сварки з режисером, перейшов на курс М. Бушнова. Той зміг впоратися з майбутнім актором, бо бачив у ньому непересічну особистість. За його спогадами, за весь час навчання з Олександром у них не було сварок. Це училище Саша закінчив в 1965-му.

Актор Олександр Кайдановскій відомий як Сталкер

Отримана освіта йому здавалося недостатнім, тому він поїхав у столицю, щоб вступити у МХАТ, але провчився там не більше місяця. Знову характер завадив йому затриматися на одному місці, він перевівся в училище імені Щукіна, потрапивши на курс Б. Захавы.

Початок кар’єри актора Олександра Кайдановского

Ще на другому курсі Олександр на сцені зіграв роль Гамлета, причому блискуче впорався з нею. З одного боку, його трактування ролі сподобалася не всім критикам, але з іншого, в студенті був помітний талант, інтелектуальність гри.

У тому ж 1967-му Саша дебютував у кіно. Фільм називався «Таємнича стіна». Його роль була незначною. Актор з’явився там в образі наукового співробітника. Незабаром він знявся у Олександра Зархі. Це була роль Жюлі Ландо в кінофільмі «Анна Кареніна». Ще через рік молодого актора можна було бачити в «Першій любові», де він з’явився в невеликій ролі.

Робота Олександра Кайдановского в театрі

Олександр Кайдановскій Отримавши диплом, Олександр влаштувався в театр Вахтангова. Планувалося, що йому віддадуть роль князя Мишкіна, яку в той час грав Микола Гриценко. Загалом, його для цього і прийняли в трупу. Однак Гриценко зовсім не збирався прощатися з цією роллю і робив усе, що тільки від нього залежало, щоб Мишкін залишився «при ньому». В результаті, Кайдановскому діставалися лише невеликі, нічого не значущі ролі, часто без слів. Майже три роки актор сподівався на якісь зміни, але марно. Він просто звільнився і перейшов у МХАТ, якийсь час грав у постановках Театру на Малій Бронній. У той період ролі в кіно пропонували рідко, та й ті були зовсім незначними.

Кращі ролі Олександра Кайдановского

У 1973-му році, коли багатьом здавалося, що з нього нічого не вийде, що можливо, йому варто змінити професію, актор пішов в армію. Службу він проходив при «Мосфільмі» в кавалерійському полку. Саме тоді його й запросили на роль поручика Лемке в «Свій серед чужих, чужий серед своїх».Абсолютно неповторним вийшов створений ним образ. Пізніше багато режисерів намагалися повторити його в своїх роботах. У сімдесятих Олександра почали частіше знімати. Тоді він зіграв у фільмах «Золота річка», «Моя справа», «Зникла експедиція», «Життя Бетховена» та ін.

Окремо треба сказати про кінофільмі «Сталкер», який зняв Андрій Тарковський. Він не помилився, запросивши на головну роль Кайдановского. Він зумів створити багатогранний образ героя. Глядач, немов заворожений, стежив за грою актора. Неможливо було відірватися від екрану, складалося враження, що від нього виходить якийсь магнетизм. Саме про нього як про актора говорили «незрозумілий», «неземний», «складний».

Режисер Кайдановскій

Після ролі в «Сталкері», в актора відбулися чималі зміни, він відчув, що сам міг би знімати, що у нього є, що сказати глядачеві. На виконувані ним самим ролі він почав дивитися як режисер.

Богатирьов і Кайдановскій Вищі режисерські курси стали місцем, де Кайдановскій вирішив навчатися. Його керівником повинен був стати Тарковський, однак той поїхав на зйомки за кордон і залишився там. В результаті його вчителем став С. Соловйов. Ставши режисером, він не міг знімати за чужими сценаріями. Для нього було важливо пережити самому знімається історію, пропустити через себе, відчути, тому сценарії писалися ним самим.

Кінофільм «Проста смерть» був його випускною роботою. Сучасні критики відгукуються про картину як про аскетичною і красивою, пронизаної містикою. Однак у той час «Просту смерть» довелося відстоювати, так як фільм звинуватили в «надмірному фізіологізмі». Це був 1985-ий рік, йшли горбачовські часи, швидше за все, тільки тому картину і схвалили. На кінофестивалі в Іспанії вона отримала приз. Незабаром Кайдановскій випустив кінокартини «Дружина керосинщика» і «Гість». Олександр Леонідович не тільки знімав, він і знімався. У ті роки він з’явився в картині «Десять негренят», «Дихання диявола», «Листопад».

Останні фільми Олександра Кайдановского

Останні десять років режисер практично не знімав, вважаючи дев’яності роки – часом «поганого» кіно. Він вважав за краще зовсім не знімати, ніж знімати погані фільми. Олександр Леонідович писав п’єси і сценарії, на Вищих курсах вів сценарну майстерню, ставив вистави.

«Сходження до Ерхарду» — кінокартина, яку він не встиг закінчити.

Смерть Олександра Кайдановского

У віці сорока дев’яти років актор помер. У нього один за іншим відбулися інфаркти, останнім став третій інфаркт. Це сталося у Москві, в його квартирі.

Особисте життя Олександра Кайдановского

Кайдановскій вперше одружився ще в Ростові. Його дружиною була Ірина Бичкова. Вони прожили дев’ять нелегких років. У шлюбі народилася донька Дарина.

Євгенія Симонова стала другою дружиною актора, вона теж була актрисою. Цей шлюб протримався п’ять років. У них з’явилася дочка Зоя, яка, як і її батьки стала актрисою.

Актор Олександр Кайдановскій був одружений чотири рази

Наталія Судакова була третьою дружиною актора. У них є спільний син Андрій.

За кілька днів до смерті відбулася четверта за рахунком весілля актора, його обраницею опинилася актриса Інна Пиварс, якій було всього двадцять три роки.

У 1998-му вийшов фільм, який розповідає про творчість Кайдановского. Його назва — «Сни Сталкера». Незабаром після цього про нього було знято чимало фільмів і передач. Леонід Філатов, який багато років дружив з Кайдановским, зняв про нього одну з глав циклу «Щоб пам’ятали». Актор чудово малював, збереглися його автопортрети. Він складав пісні, виконуючи їх під гітару.

Незадовго до смерті Кайдановскій отримав окрему квартиру. До цього він багато років жив у комунальній квартирі.

У 1995-му Кайдановскій був у журі кінофестивалю, проведеного в Каннах. Разом з ним членами журі були Клин Іствуд і Катрін Деньов.