Олег Даль біографія, фото, особисте життя

Ім’я: Олег Даль

Дата народження: 25 травня 1941 р.

Знак Зодіаку: Близнюки

Східний гороскоп: Змія

Місце народження: р. Любліно, Московська обл.

Дата смерті: 3 березня 1981 р. (39 років)

Діяльність: актор театру і кіно, режисер

Біографія Олега Даля

Дитинство актора Олега Даля

Олег Іванович Даль з’явився на світ в підмосковному місті Любліно в родині нащадків легендарного російського філолога, упорядника тлумачного словника Володимира Даля. Батько майбутнього актора Іван Зеновійович обіймав важливу посаду в залізничних інженерних службах. Мати Павла Петрівна працювала вчителем у школі. У Олега Даля була сестра Іраїда.

Олег Даль у молодості

Ріс Даль в містечку Любліно, дворове дитинство майбутнього актора проходило у будинку №63 по вулиці Московській. Ще в школі у нього було виявлено захворювання серця. Тоді ж хлопчик почав захоплюватися живописом і літературною творчістю.

Після закінчення десятирічки, у 1959-му, сильно картавивший з дитинства Олег Даль, всупереч батьківській волі, прийняв рішення стати студентом Щепкінського театрального училища.

Початок творчого шляху Олега Даля

Творчий іспит «Тріску» Даль здавав з програмою, в яку виходив монолог Ноздрева в «Мертвих душах» Н.В.Гоголя і отрывкок з поеми «Мцирі» М. Ю. Лермонтова. За результатами конкурсу, юнак був зарахований акторський курс майстра Миколи Анненкова, актора Малого театру, Народного артиста СРСР, тричі лауреата Сталінської премії. Однокурсниками Олега були такі, що стали пізніше відомими артисти як Михайло Кононов і Віталій Соломін.

У кіно Даль дебютував в 1962 році в ролі Аліка Крамера, у стрічці «Мій молодший брат», знятій за мотивами повісті Аксьонова «Зоряний квиток». Після цього на запрошення Сергія Бондарчука молодий актор пробувався на роль Миколи Ростова в кіноепопеї «Війна і мир», але проби не пройшов. У 1963 році в прокаті з’явився напружений психологічний детектив Аграновича «Людина, яка сміється», в якому артист зіграв головну роль.

Олег Даль. Між минулим і майбутнім

Олег Даль і перша популярність

У 1967 році, поссорившийся з усіма театрами з-за свого запального характеру Олег Даль, з третіх проб (перші дві він зірвав, перебуваючи під впливом алкоголю), був затверджений керівництвом «Ленфільму» на роль в трагікомічній воєнній стрічці режисера Мотиля «Женя, Женечка і «катюша». У серпні 1967 року відбулася прем’єра цього фільму. Правда, радянські чиновники визнав картину «шкідливою», і надали їй прокатну ліцензію лише в третьосортних кінотеатрах країни. Фільм з’явився на великих екранах тільки після того, як отримав величезну кількість позитивних рецензій від адміралів і вищого начальницького складу Балтійського і Північного флотів.

Остаточно зміцнити популярність у глядача, забезпечити собі регулярні запрошення зніматися в іменитих режисерів Олегу Далю вдалося після участі в зйомках фільму про життя льотчиків під час Великої Вітчизняної війни «Хроніка пікіруючого бомбардувальника». У цьому фільмі актор зіграв головну роль – стрілка-радиста Жені Соболевського.

У 1968 Даль зіграв роль солдата у музичному фільмі за мотивами казок Р. Х. Андересена «Стара, стара казка». В 1970 році на широкі екрани вийшла двосерійна екранізація «Короля Ліра» Шекспіра. У цьому фільмі Олег Іванович створив цікавий образ Блазня.

Олег Даль зіграв ролі у легендарних фільмах

Однією з найвідоміших робіт Даля стала роль Євгена Крестовського в «Землі Саннікова» про яку, до речі, сам актор згодом негативно відгукувався. Серію казкових фільмів за участю актора продовжила постановка в 1972 році «Тіні» Євгена Шварца, де артист виступив у ролі Християна-Теодора, вченого і його Тіні.

Кар’єра Олега Даля в театрі

Знімаючись в кіно, Даль паралельно активно розвивався в якості театрального актора. З 1963 року починаючого артиста запросили працювати в театр «Современник». Правда, перші п’ять років він виконував там ролі переважно другого плану.

У 1968-му зіграв злодія Васю Попелу поставленої Галиною Волчек п’єсі «На дні». Ця роль стала однією з найпомітніших робіт артиста на сцені «Современника».

Перший режисерський досвід Даля – вистава «Принцеса і дроворуб» (1969), де він також зіграв в одній з головних ролей.

Маючи власне уявлення про внутрішню «творчої кухні», Олег Даль неодноразово змінив місце роботи і режисера. На початку 70-х рр. він працював в Ленкомі, одночасно репетируючи у Мхаті у Олега Єфремова. В 1975, припинивши співпрацю з театром «Сучасник», артист вступив на курси режисерів в майстерню Хейфеца у Вдіку. Правда, на них він так і не довчився – кинув. В кінці 70-х Олег Даль входив в трупу театру на Малій Бронній.

Олег Даль.Далі жити не збираюся За два роки (1973-74) Даль, знявся в п’яти кінострічках поспіль, таких як «Зірка привабливого щастя» (реж. Ст. Мотиль), «Операція «Омега» (реж. А.-Я. Воязос) та інших.

Останні роботи Олега Даля

Однієї із самих чудових робіт в останні роки життя Олега Даля стала роль у фільмі «Відпустка у вересні» яка вийшла на екрани лише після смерті актора, в 1987 році. У листопаді 1980-го Даль став працювати у складі трупи Малого театру, де зіграв роль Алекса у виставі «Берег».

Останню роль актор зіграв у стрічці «Незваний друг». Фільм вийшов в 1980 році. Щоправда, стверджували Олега Івановича на цю роль «зі скрипом». З-за конфлікту було підірвано здоров’я артиста. В останні місяці життя актор сильно пив. Усвідомлюючи проблему – Олег Даль робив спроби «зав’язати» із згубною звичкою.

Причиною смерті Олега Даля став алкоголь

Праця до знемоги, часті конфлікти з режисерами і керівництвом кіностудій, опала (Даль називав себе «чужорідним артистом»), неможливість виїжджати за кордон, надмірне вживання алкоголю, – всі ці фактори призвели до того, що 3 березня 1981 року Олега Івановича Даля не стало внаслідок серцевого нападу. Актор помер в номері готелі в Києві, де перебував у творчому відрядженні. Могила артиста знаходиться на Ваганьковському кладовищі в Москві.