Нельсон Мандела (Холилала в ПАР) біографія, фото Нельсона Мандели

Ім’я: Нельсон Мандела

Дата народження: 18 липня 1918 р.

Знак Зодіаку: Рак

Східний гороскоп: Кінь

Місце народження: д. Мвезо, Умтата, Південно-Африканська Республіка

Дата смерті: 5 грудня 2013 р. (95 років)

Діяльність: політик, президент ПАР

Біографія Нельсона Мандели

Походження

Нельсон Холилала Мандела народився 18 липня 1918 року в невеликій селі Мвезо, в передмісті Умтаты, в Південно-Африканській Республіці. За походженням Мандела відноситься до однієї з молодших гілок династії Тембу народності коса, правлячої в районі Транскей Капській провінції Південної Африки. Однак незважаючи на приналежність до правлячої династії, Нельсон ніколи не мав права успадковувати престол Тембу, тому що належав до молодшої гілки роду.

Справжнє ім’я майбутнього політика – Холилала (в перекладі з мови коса означає «той, хто зриває гілки дерева». Це сталий вираз племені Тембу, що означає дурника, шибеника, вигадника). Холилала став першою дитиною в сім’ї, який пішов у школу. В перший день навчання всім учням за тодішньою традицією давали англійські імена. Тоді вчителька і назвала Холилалу Нельсоном.

Молодість

Батько Холилалы помер від туберкульозу, коли дитина досягла дев’ятирічного віку. Враховуючи належність Нельсона до правлячої династії і те, що Нельсон успадковував місце свого батька в Таємній раді племені, у майбутнього політика з’явився опікун-регент Джонгинтаба. Мандела переселився в регентська палац і почав відвідувати методистську школу, розташовану поблизу. У шістнадцять років, дотримуючись традиції свого племені, Нельсон пройшов обряд ініціації, потім поступив в інститут Кларкбери, який закінчив за два роки замість запланованих трьох.

У 1937 році Холилала вступив в методистський коледж в Форт-Бофорте, в якому навчалися практично всі представники династії Тембу. Після закінчення коледжу Мандела був зарахований в університет Форт-Хейр, єдиний на той час вищий навчальний заклад в країні, де мали право вчитися чорношкірі. Під час навчання на бакалавра гуманітарних наук Нельсон знайомиться з Олівером Тамбо, що став згодом соратником Мандели, і Кайзером Матанзимой, тісні стосунки з яких потім були розірвані внаслідок того, що Матанзима, прийшовши до влади в племені Тембу (він був спадкоємцем престолу), став прихильником політики апартеїду і резервацій – бантустанов.

Нельсон Мандела - справжнє ім'я Холилала

На першому курсі Мандела взяв участь в організації бойкоту проти керівництва університету, з-за чого пізніше йому довелося піти з Форт-Хэйра. В один час з відходом з університету Мандела отримує звістку від свого регента про підготовку весілля. Це не влаштовує Нельсона, і він біжить разом з двоюрідним братом у Йоганнесбург, де влаштовується на роботу у золоту шахту, проте працює там недовго – незабаром його звільняють, дізнавшись про втечу від опікуна. Однак працює там він недовго, незабаром його звільняють, дізнавшись про втечу. Після цього Нельсон зв’язується з регентом і просить у нього вибачення за свій вчинок, проте приймає рішення все-таки залишитися в Йоганнесбурзі.

Влаштувавшись в передмісті, Мандела влаштовується на роботу клерком в юридичну фірму, отримує заочно ступінь бакалавра гуманітарних наук і в 1943 році починає вивчати основи права в університеті Вітватерсранда. Там він знайомиться зі своїми майбутніми найближчими соратниками в боротьбі з апартеїдом – Гаррі Шварцем і Джо Слово.

Ненасильницький спротив

В університеті Вітватерсранда Нельсон навчається до 1948 року, однак диплом юриста по закінченні вузу так і не отримує. Саме період отримання юридичної освіти надав найважливіше значення на становлення політичних поглядів та ідей Мандели. В 1943 році Мандела вперше бере участь у масовій акції протесту проти підвищення цін на проїзд у громадському транспорті. Тоді ж Нельсон потрапляє в гурток юних інтелектуалів, зібрання якого ведуться під егідою Африканського національного конгресу (АНК).

Нельсон Мандела виголошував полум'яні промови

Через рік Мандела стає членом АНК і організовує більш радикальну, ніж АНК, організацію – Молодіжну лігу.

У 1948 році, коли на виборах в Південній Африці здобула перемогу Національна партія африканеров, передвиборною програмою якої був апартеїд, Нельсон все активніше і активніше починає йти в політику.

У 1952 році Нельсон Мандела, до того часу національний президент Молодіжної ліги, організовує так звану Кампанію непокори, а також розробляє план дій по підпільній роботі АНК в умовах ймовірного заборони. Трьома роками пізніше Нельсон бере участь у Конгресі народу, на якому приймається Хартія свободи – головний програмний документ усіх організацій ПАР, які ведуть боротьбу з режимом апартеїду.

5 грудня 1956 року Нельсон Мандела з ще 150 прихильниками були заарештовані за звинуваченням у державній зраді, прихильності комунізму і підготовці державного перевороту. Судовий процес тривав 4 роки, і його результатом стало виправдання всіх заарештованих. У цей час в середовищі АНК стався розкол, більш рішуче налаштовані активісти, які отримали прізвисько «африканистов», піддали лояльну політику АНК жорсткій критиці і утворили власну організацію.

Нельсон Мандела був президентом ПАР з 1994 по 1999 рік

Всі п’ятеро генеральних секретарів АНК на той момент були таємними комуністами, є свідчення і про те, що Нельсон Мандела належав до Південно-Африканської Комуністичної партії. Вийшовши на свободу, Нельсон очолив радикальних «африканистов», організувавши товариство «Умконто ве сізве» («Спис нації»). До того часу Мандела вже був членом ЦК південноафриканської компартії, і, ймовірно, все керівництво «Спис нації» складався з комуністів. Інша частина африканистов при підтримці урядів Гани і Лесото сформували Панафриканський конгрес, який очолили Потлако Лебалло і Роберта Собукве.

Збройна боротьба

Нельсон Мандела переконався, що мирним шляхом боротися з апартеїдом неможливо. Багато років зростаючих репресій довели неспроможність ненасильницької боротьби з режимом. «Спис нації», очолене Манделою, початок вести політику саботажу і провокацій уряду і військових формувань Південної Африки, спрямовану на боротьбу з режимом апартеїду. Нельсон зміг залучити гроші в організацію з-за кордону, профінансувавши військову підготовку активістів. З грудня 1961 року повинні були початися вибухи та інші терористичні акти, сплановані, однак, таким чином, щоб як можна менша кількість мирного населення постраждало в їх результаті. Керував більшістю операцій член АНК Вулфі

Кадеш, чудовий стратег і тактик.

Портрет Мандели друкують на грошах

Пізніше, в 1980-х роках, «Умконто ве сізве» перейшла до більш агресивним методам ведення партизанської боротьби, в ході якого постраждали багато мирні жителі. Мандела пізніше зізнавався в тому, що і АНК, борючись проти апартеїду, грубо порушував права людини, і піддавав різкій критиці тих, хто намагався приховати ці факти.

До липня 2008 року Нельсону Манделі був заборонений в’їзд в США з причини того, що колишній південноафриканський уряд зарахувало АНК до терористичних організацій.

Другий арешт і суд

У серпні 1962 року Мандела знову був заарештований урядом ПАР без пред’явлення звинувачення. Через три дні його звинуватили в організації робочого страйку і незаконному виїзді з країни. У жовтні 1962 року Мандела був засуджений до п’яти років позбавлення волі. У липні 1963 року в результаті арешту ще кількох лідерів АНК і що послідували за цим допитів Манделі були висунуті додаткові звинувачення в підготовці вибухів об’єктів електро — і газопостачання ПАР, співпрацю з компартією і розробці плану введення в країну іноземних військ (з останнім пунктом звинувачення Мандела не погодився).

В якості покарання за подібні злочини в ПАР передбачалася смертна кара. Всі обвинувачені, крім Р. Бернштейна, були визнані винними. У 1964 році смертний вирок був замінений довічним ув’язненням.

Період укладання

Перші вісімнадцять із двадцяти семи років ув’язнення лідер АНК відбував у в’язниці на острові Роббен, в одиночній камері. Репресії чорних тривали і у в’язниці – виправні роботи для них були найважчими, а порції їжі – найменшими. У в’язниці Мандела заочно отримав ступінь бакалавра юридичних наук, навчаючись в Лондонському університеті. У березні 1982 року Нельсон був переведений у в’язницю Полсмур. У лютому 1985 року тодішній президент країни Пітер Бота запропонував Манделі свободу в обмін на відмову від насилля у політичній боротьбі, проте лідер африканистов відкинув цю пропозицію, заявивши, що не відмовиться від боротьби в обмін на свободу.

Нельсон Мандела боровся з апартеїдом

У наступні роки відбулося ще кілька зустрічей Мандели з представниками влади, однак переговори не привели ні до яких результатів. У 1988 році з Полсмура Мандела був переведений у Віктор-Верстер, де він і провів останні роки ув’язнення.

Звільнення і переговори

У лютому 1990 року останній білий президент ПАР де Клерк підписав закон про легалізацію АНК, після чого Мандела вийшов на свободу. Це подія транслювалася в прямому ефірі по всьому світу 11 лютого. Тоді ж Мандела виступив із зверненням до народу Південної Африки, в якому заявив, що збройна боротьба з апартеїдом буде вестися до переможного кінця, якщо уряд не створить сприятливий клімат для переговорів. Незабаром Мандела знову став лідером АНК. У результаті переговорів, що тривали з 1990 по 1994 рік, було прийнято рішення про проведення в країні перших общерасовых виборів 27 квітня 1994 року. У 1993 році Мандела і де Клерк отримали Нобелівську премію миру за припинення режиму апартеїду в ПАР.

Президентство Нельсона Мандели

В квітні 1994 року на перших в ПАР общерасовых парламентських виборах АНК отримав 62 відсотки голосів. Лідер партії Нельсон Мандела незабаром вступив на посаду президента країни. Де Клерк, лідер Національної партії, став заступником президента. На посту президента з 1994 по 1999 рік Нельсон не тільки домігся міжнародного визнання ПАР, але і провела в країні ряд ключових соціальних та економічних реформ, спрямованих на подолання расової нерівності в державі, таких як безкоштовне медичне обслуговування, введення рівних посібників для білих і чорношкірих, закон про повернення землі корінним та ін.

Діяльність після закінчення президентського терміну

Після завершення президентської діяльності Мандела взяв активну участь у боротьбі з ВІЛ та СНІД в ПАР і в усьому світі. Протягом одного року Нельсон очолював Рух неприєднання. Пізніше він став Дельфійським послом Міжнародного Дельфійського ради, а також читав лекції в університетах по всьому світу. Зараз Нельсон Мандела є почесним членом більш ніж п’ятдесяти міжнародних університетів і академій наук, нагороджений великою кількістю орденів і медалей, в тому числі російським Орденом Дружби народів і українським Орденом Ярослава Мудрого I ступеня.

У Нельсона Мандели п'ятеро дітей

Родина

У Нельсона Мандели було два сини і три дочки. Старший син, Тембекиле Мандела, загинув в автокатастрофі ще під час ув’язнення лідера АНК. Молодший, Макгахо Мандела, помер від Сніду в 2005 році. Йому було 54 роки. На даний момент живі три дочки Нельсона – одна від першої дружини Евелін і дві від другої дружини Вини. У віці 80 років Мандела одружився втретє. Його останньою обраницею стала вдова президента Мозамбіку Самора Машела, що стала, таким чином, єдиною жінкою в світі, яка побувала першої леді двох держав. Останню втрату сім’я Мандели зазнала у 2010 році. Тоді після концерту-відкриття футбольного чемпіонату світу в ПАР в автокатастрофі загинула правнучка визволителя ПАР – Зенані.