Аркадій Райкін біографія, фото, особисте життя

Ім’я: Аркадій Райкін

Дата народження: 24 жовтня 1911 р.

Знак Зодіаку: Терези

Східний гороскоп: Кабан

Місце народження: р. Рига, Латвія

Дата смерті: 17 грудня 1987 р. (76 років)

Діяльність: актор театру і кіно, гуморист

Біографія Аркадія Райкіна

Дитинство Аркадія Райкіна

Аркадій Ісаакович Райкін народився в 1911 році в Ризі. Сім’я, в якій шанувались єврейські традиції, до театру не мала абсолютно ніякого відношення – батько, Іцик-Янкель Райкін, працював брокером в порту, а мати, Лея Райкіна (Гуревич), була домогосподаркою. Аркадій був найстаршою дитиною в сім’ї і народився через рік після весілля Ісаака і Леї. Пізніше в сім’ї народилися сестри Белла і Софія і молодший брат Макс. Початкову освіту Аркадій отримав в єврейській релігійній школі – хедері. Пізніше сім’я переїхала спершу в Рибінськ, де Райкін поєднував навчання в школі з заняттями в драматичному гуртку, а потім – в Петроград.

Аркадій Райкін народився в Ризі в єврейській родині

Після школи Аркадій Ісаакович влаштувався на Охтінском хімічний завод лаборантом.

Навчання та початок творчої роботи

Батьки були категорично проти захоплення Аркадія театром. В Ленінградський технікум сценічних мистецтв Райкін вчинив проти волі родини. Навчання в технікумі поєднував з роботою, а також брав приватні уроки у артиста М. Савоярова, який високо оцінив талант юнака. Закінчивши технікум в 1935 році, за розподілом потрапив у Театр робітничої молоді (ТРАМ), незабаром став Театром Ленінського комсомолу.

Аркадій Райкін: в грецькому залі У кіно дебютував в 1938 році ролями відразу в двох фільмах: «Вогненні роки» та «Доктор Калюжний», де його ролі залишилися практично непоміченими. Взагалі, початок кінематографічної кар’єри не було для Райкіна успішним, і він повернувся до роботи в театрі.

У 1939 році Райкін несподівано стає лауреатом першого Всесоюзного конкурсу артистів естрадного жанру в Москві. Його танцювально-мімічні номери «Ведмедик» і «Чаплін» підкорили не тільки глядачів, а й журі. Після цього Райкіна беруть в трупу Ленінградського театру естради та мініатюр, де він за три роки робить успешнейшую кар’єру від актора масовки до художнього керівника. Під час війни Райкін з театром дає концерти на фронті.

Повоєнні роки

По закінченні Великої вітчизняної війни Райкін разом з очолюваним ним Театром мініатюр повертається до Ленінграда. Паралельно з театральною діяльністю він знову пробує себе в кінематографі, знявшись у кількох картинах, які також виявилися практично непоміченими глядачем. В той же час його сценічні роботи користуються все зростаючою популярністю. Театральні програми, створені спільно з сатириком Ст. Поляковим – «На чашку чаю», «Відверто кажучи», «Не проходьте мимо» — стають у виконанні Райкіна справжніми шедеврами. Він виступає з ними на радіо і телебаченні. У ті роки про Райкине починають говорити як про майстра сценічного перевтілення – він здатний миттєво змінювати вигляд, манеру поведінки, створювати ряд образів різного, часто прямо протилежного характеру.

Аркадій Райкін перевтілювався у своїх мініатюрах

Через деякий час Аркадій Ісаакович знову знімається в кіно. Режисер М. Слуцький запрошує Райкіна у фільм-концерт «Концерт фронту». Райкін виконує роль кіномеханіка, який прибув на фронт в одну з діючих частин, де йому належить взяти на себе обов’язки конферансьє. По суті, фільм був екранізацією естрадних номерів, виконувалися на фронті під час війни – крім Райкіна, свої фронтові виступи для фільму повторили Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Лідія Русланова. Третя спроба «подружитися» з кінематографом виявилася успішною, і далі йдуть знамениті «Ми з вами десь зустрічалися», «Коли пісня не кінчається».

Багатосерійний телесеріал «Люди і манекени», створений Райкіним у співпраці з режисером Віктором Храмовим, став вершиною кінематографічної кар’єри Аркадія Ісааковича. Крім Райкіна, у фільмі знялися актори його театру Вікторія Горшеніна, Володимир Ляховицкий, Наталія Соловйова, Ольга Малоземова, Людмила Гвоздікова і Максим Максимов (Макс Райкін), молодший брат Аркадія. У цьому телесеріалі було екранізовано більшість ліричних і остросатірічеських образів Райкіна, у різні роки з’являлися на сцені його Театру мініатюр.

Аркадій Райкін — сценка «Пивна»

Гастролі Аркадія Райкіна

Гастролюючи по Союзу, в 1962 році Аркадій Райкін потрапляє в Одесу. Там, у столиці гумору, він зауважує блискучих молодих акторів одеського театру «Парнас-2» Михайла Жванецького, Віктора Ільченко та Романа Карцева. Райкін запрошує їх працювати у своєму Театрі мініатюр, де вони стають відомими радянському глядачеві. Найбільш пам’ятною стала поставлена в 1969 році Райкіним та Жванецьким програма «Світлофор», яка приносить Жванецьким популярність. У тому ж році одесити залишають Театру мініатюр і починають власну естрадно-артистичну кар’єру.

Райкін, який стрімко набирає популярність, гастролює не тільки по Радянському Союзу, але і за кордоном. У 1965 році разом з театром Аркадій Ісаакович їде в Англію, де користується неймовірним успіхом. Там, у Лондоні, він зустрічається зі своїм двоюрідним братом – Бруно Райкіним, відомим південноафриканським піаністом, акомпаніатором Поля Робсона. Ця їхня зустріч була єдиною, після чого життєві шляхи знаменитих родичів більше не перетиналися.

Аркадій Райкін грав у театрі та в кіно

Переїзд до Москви

Театральні роботи Аркадія Райкіна того часу відрізнялися гострою сатирою, не виходила за межі політкоректності та інтелігентності. Однак деякі постановки все ж таки призводять до конфлікту з партійним керівництвом Ленінграда. Райкін просить у Брежнєва, з яким він познайомився під час війни, на Малій землі, дозволу переїхати разом з театром в Москву.

Переїзд театру в столиці відбувся в 1982 році і займає приміщення кінотеатру «Таджикистан». Театр перейменовується в Державний театр мініатюр, а в квітні 1987 року отримує ім’я «Сатирикон». «Сатириконом» Аркадій Райкін керує недовго – в грудні того ж року він помирає від наслідків ревмокардиту. Смерть настала 17 (за іншими даними – 20) грудня 1987 року. Буквально за кілька місяців до смерті Аркадій Райкін закінчує роботу над своєю останньою киноролью – телеспектаклем «Мир дому твоєму», в процесі роботи над яким маестро виступив також в якості режисера.

Похований Аркадій Ісаакович Райкін на Новодівичому кладовищі Москви. Після його смерті керівництво театром взяв на себе син Райкіна – Костянтин Аркадійович. Незабаром «Сатирикону» було присвоєно ім’я геніального керівника.