Ім’я: Юрій Лоза

Дата народження: 1 лютого 1954 р. (62 роки)

Знак Зодіаку: Водолій

Східний гороскоп: Кінь

Місце народження: р. Свердловськ (нині Єкатеринбург)

Діяльність: співак, автор пісень

Вага: 90 кг

Зріст: 185 см

Біографія Юрія Лози

Юрій Едуардович Лоза – знаменитий радянський і російський поет-пісняр і композитор, який співпрацював з такими колективами як «Інтеграл» Барі Алібасова, «Примус» Ярослава Ангелюка і «Зодчі» Юрія Давидова. З середини 80-х займався сольною кар’єрою, 1993 заснував власну звукозаписну студію «Студія Юрія Лози». Є автором пісень «Пліт», «Сто годин», «Я вмію мріяти».

Ранні роки Юрія Лози

Юрій Лоза з’явився на світ у простій радянській сім’ї зі Свердловська: мама – бухгалтер, батько – інженер-конструктор, часом наигрывающий «для душі» улюблені мелодії на баяні. А ось у хлопчика ще в ранньому дитинстві виявився дзвінкий голос і чудовий слух.

Коли Юре виповнилося сім років, його сім’я переїхала в казахстанське село Шелек в Алматинській області. Тут і минуло дитинство Лози: він пішов у перший клас, в четвертому класі вступив у шкільний хор, почав самостійно вивчати премудрості гри на гітарі. Пізніше співак згадував, що на першому виступі в складі шкільного хору втратив свідомість від хвилювання.

Першою вивченою їм піснею була битлзовская «Girl» – він виконував її англійською мовою, якого, між іншим, не знав, так як у школі вивчав німецьку. Відмінні навики гри на гітарі, а також широкий репертуар, в який входив і запальний рок, і ліричні балади зробили Юрія бажаним гостем в будь-якій компанії.

Після закінчення школи він вступив на геофак Казахського державного університету в Алма-Аті. Під час навчання Лоза виявляв інтерес до спорту, зокрема, отримав перший розряд з футболу. Тренери відзначали його відмінне ігрове мислення, швидкість реакції, неабияку витривалість. Лоза навіть подумував про кар’єру професійного спортсмена, але потяг до музики все-таки переважило чашу ваг. Більш того, після першого курсу Юрій пішов з вузу заради музикування.

Будучи призваним до лав Радянської Армії, він служив в ракетних військах, а в перервах між військовою підготовкою і навчанням займався творчою самодіяльністю: керував солдатським духовим оркестром, пізніше ініціював створення армійського ансамблю.

Початок музичної кар’єри Юрія Лози. «Інтеграл»

Повернувшись на «гражданку», він пробував себе в різних професіях: недовго був фрезерувальником, потім геодезистом, але здебільшого грав на весіллях і в ресторанах, паралельно отримуючи музичну освіту в Алма-атинському музичному училищі імені Чайковського. Завдяки шинкарських» виступів Лоза швидко став відомим у вузьких колах і навіть отримав прізвисько «співак міських нетрів».

Незабаром він знайшов собі місце у ВІА «Інтеграл», яким у той час керував Барі Алібасов. У складі цього колективу Юрій Лоза виступав з 1977 року, а в 1980 році його чекав перший успіх – музиканти стали лауреатами всесоюзного рок-фестивалю «Весняні ритми» в Тбілісі, виступивши на одній сцені з такими гігантами року, як Борис Гребенщиков і Андрій Макаревич.

Після визнання талановитий молодий чоловік відчув, що готовий пуститися в самостійне плавання. Творчі амбіції не давали йому спокою, адже за п’ять років естрадних виступів у артиста накопичилася значна кількість (більше сотні пісень) музичного матеріалу, який ніяк не міг бути реалізований в рамках «Інтеграла».

У 1983 році Юрій Лоза розірвав відносини з «Інтегралом» та Барі Алібасовим і переїхав у Москву. Це був складний для музиканта період, і не тільки тому, що і вітчизняна рок-естрада переживала кризу: старі «гіганти» або розпадалися, як «Неділю», або відчували творча криза, як «Машина Часу», а підростаюче покоління музикантів ще не вибралася з «підпілля». У столиці Лоза виявився без житла і постійної роботи, пробував поступити в ГІТІС, але не пройшов за конкурсом. Доводилося виживати на залишки «інтегральних» заробітків, часом прифарцовывая музичними інструментами.

Юрій Лоза і група «Примус»

Допоміг випадок: волею долі Він опинився на репетиційній базі молодої групи «Примус», якою керував Слава Ангелюк, старий знайомий Юрія з «Інтеграла». Так музикант познайомився з Олександром Бондарем та Ігорем Плехановим – гітаристом і клавішником «Примуса».

В гостях у нових друзів Лоза почав балуватися з рідкісним в ту пору електронним звукозаписним обладнанням: вчився будувати нескладний біт і створювати різні ритмічні малюнки, підігравав отриманої мотиву на гітарі. Виходило непогано, і Юрій запропонував «Примусу» разом виконати кілька пісень з власного репертуару.

Саме так на світ з’явився один з найбільш скандальних альбомів 80-их років – «Подорож у рок-н-рол» (1983 рік). Платівка вийшла досить хуліганської – в її трек-лист входили «життєві» композиції на кшталт «Ранок з похмілля», «Мій друг – «блакитний»», «Дістала», «Дівчинка в барі». Автором майже всіх провокаційних текстів був Юрій Лоза. Альбом швидко знайшов своїх фанатів ще й завдяки задорному музичного супроводу, яке, може, і нагадувало місцями пасажі Чака Беррі і Білла Хейлі, але відмінно «зайшла» на радянську молодь, зголодніла по свіжій музиці.

Перед випуском альбому Ангелюк вклеїв в плівку уривок з фразою «Для вас співає свої пісні група «Примус»», що дуже зачепило Юрія, адже і тексти, і музика, і голос належали йому, так і до учасників «Примуса» він себе не зараховував. В результаті він припинив співпрацю з Ангелюком і компанією, і цей альбом так і залишився єдиним плодом на дереві творчої спілки Лози і «Примуса».

Юрій Лоза та «Зодчі»

У тому ж 1983 Лоза почав співпрацювати з групою «Зодчі», куди пізніше запросив Валерія Сюткіна, раніше грав у рок-ансамблі «Телефон».

В наступному році Лоза випустив сольний альбом «Туга», слідом ще один – «Любов». Паралельно Юрій Лоза продовжував співпрацю з «Зодчими», яке виявилося досить плідним. У 1986 році групу запросили на передачу «Ранкова пошта», і в прямому ефірі радянського телебачення вперше прозвучали пісні Лози «Манекен» і «Осінь», а також три композиції авторства Сюткіна. Це виступ принесло колективу всесоюзну популярність, і за підсумками 1986 року «Зодчі» потрапили в п’ятірку найпопулярніших вітчизняних груп.

Юрій Лоза та «Зодчі» – «Італійські пародії» («Ранкова пошта») Стиль ВІА «Зодчі» було складно загнати в конкретні рамки. Сам Лоза порівнював їх творчість з клаптевим ковдрою, зшитою з різних клаптиків, але, тим не менш, теплим. Однак більшість слухачів сходилася на думці, що основний жанр колективу – пародія, такі собі музичні «хохми», розбавляються більш серйозними і успішними піснями авторства Лози. Зрозуміло, іншим учасникам такий імідж був неприємний. Можливо, саме тому (офіційна причина досі невідома) у жовтні 1987 року Лоза покинув «Зодчих» і цілком присвятив себе сольній кар’єрі.

Сольна кар’єра Юрія Лози. Маленький «Пліт»

Коли в якомусь інтерв’ю Юрію Лозі задають питання, чому він пішов від рок-н-ролу після успіху «Подорожі», він незмінно відповідає, що ніколи не віддавав себе повністю цього жанру, вважаючи за краще експериментувати зі звуком і смислом. Так, після розриву відносин з «Примусом» він випустив альбом «Концерт для друзів» (1984 рік), записаний у стилі шансон. Пісні були не менш життєвими, ніж на попередній платівці, але на місце «чорнушних» побутових замальовок про сидить в печінках дружину, модні джинси і жорстоке похмілля прийшли ліричні і вдумливі сюжети в елегантній музичної огранювання. Одну з композицій Лоза присвятив пам’яті Володимира Висоцького.

Безсумнівно, лейтмотивом усієї творчості Юрія Лози є балада «Пліт», представлена жителям СРСР в 1987 році. Однак справжньою датою її народження є 1982 рік – музикант написав її у складі «Інтеграла», але тоді колеги по групі забракували пісню. Широку популярність «Пліт» придбав у 1988 році, опинившись у складі альбому «Що сказано, то сказано». Багато років потому ця композиція залишалася візитною карткою Юрія Лози, незважаючи на те, що сильно відрізнялася від решти репертуару музиканта.

Юрій Лоза – «Пліт» («Пісня року-1990») Роки, в 2007 році, режисер Олексій Балабанов включив «Пліт» в офіційний саундтрек до фільму «Вантаж 200». Життєстверджуюча пісня була включена в картину, щоб «розірвати» глядацькі шаблони під час перегляду жахливої драми.

Юрій Лоза про пісню «Пліт», фільмі «Вантаж 200» і «Фабриці зірок» В 1993 році Юрій Лоза, втомившись від запису номерних альбомів, створив свою власну звукозаписну компанію, яка отримала досить просту і лаконічну назву – «Студія Юрія Лози». З цього моменту співак вважав за краще випускати і розкручувати окремі композиції, а не цілі пластинки.

В тому ж 1993 році музикант спробував себе у дещо новому для нього амплуа і написав кілька пісень для російської комедії «Розбірливий наречений». Після цього в його творчості настало певне затишшя. Лише в 2000 році Юрій Лоза знову повернувся до музичної діяльності: він почав часто з’являтися на різних телепередачах і фестивалях, у рамках яких виконував переважно старі хіти, а також представив новий альбом «Заповідні місця» (2000 рік). За наступні чотири роки він представив шанувальникам сім збірок кращих хітів.

Особисте життя Юрія Лози

Більшу частину свого життя Юрій Лоза прожив з однією єдиною жінкою – Світланою Валентинівною Мережковской. В молодості дівчина виступала на естраді під псевдонімом Сюзанна, але широкої популярності не домоглася. Після закінчення естрадної діяльності Світлана Лоза присвятила життя літературі. В її колекції є кілька збірок віршів та есе.

У Юрія та Світлани є син Олег (1986 р.). Він закінчив столичну «Гнесинку» (спеціальність «хоровий диригент») і Консерваторію імені Чайковського («оперний співак», «вокальний педагог») Деякий час він працював асистентом режисера, а потім почав співочу кар’єру в опері Цюріха.

Юрій Лоза зараз

В даний час юрій Лоза, як і раніше, виступає з концертами в Росії і країнах СНД, проте, на жаль поціновувачів його творчості, нові композиції з’являються в його репертуарі досить-таки рідко.

В останні роки Юрій Лоза разом зі своїм давнім приятелем Валерієм Сюткиным часто виходить на сцену Тюменської філармонії, також пробує себе на ниві літератури – в 2009 році артист опублікував в інтернеті п’єсу власного авторства «Культур-мультур». Також він веде свій блог у Живому Журналі, де залишає нотатки про життя, релігії, держави, людей, а також авторську колонку на сайті «Московського комсомольця».

У 2015 році Юрій Лоза порадував шанувальників кліпом на пісню «Міські двори» – подія непересічна, адже за всю попередню кар’єру музикант випустив всього 4 музичних відео (на пісні «Зима», «Не так», «До тебе, Москва» і «От пройшов рік»).

Юрій Лоза – «Міські двори» (2015 рік) В 2016 році Юрій Лоза потряс громадськість низкою скандальних висловлювань. У березні він в ефірі авторської програми Захара Прілепіна «Сіль» в негативному ключі відгукнувся про групи Led Zeppelin і Rolling Stones: «80% того, що проспівано Led Zeppelin, слухати неможливо, тому що це зіграно і проспівано погано. У той час це все сприймалося, все подобалося. Rolling Stones гітару не налаштували за все життя жодного разу, Мік Джаггер ні в одну ноту не влучив жодного разу, ну що поробиш. Кіт Річардс як тоді не вмів грати, так і зараз не вміє». Фраза була частково вирвана з контексту, однак викликала бурю емоцій у громадськості, зокрема, після цього по творчості Лози «пройшлися» ведучий Михайло Козирєв і блогер Рустем Адагамов (в ЖЖ – drugoi).

Юрій Лоза про Led Zeppelin, Rolling Stones і Deep Purple Не встигли глядачі забути цей епізод, як Лоза дав ЗМІ черговий інфопривід. На цей раз він в ефірі каналу «Зірка» заявив наступне: «Гагарін був першим. Гагарін нічого не зробив, він лежав. Він перший найголовніший космонавт. The Beatles були першими, хто потрапив у потрібне місце в потрібний час». Хоча буквально на наступний день музикант прокоментував свою фразу, зазначивши, що журналісти перекрутили зміст його слів і що насправді співак не мав наміру образити першої людини в космосі, користувачі інтернету залишили на його рахунок чимало несхвальних коментарів. Після цього випадку Лоза пообіцяв, що припинить будь-яке спілкування з представниками преси.

Юрій Лоза про Гагаріна і The Beatles В результаті цих подій Юрій Лоза отримав неофіційний статус «правдоруба російського шоу-бізнесу». Ймовірно, саме на цій хвилі йому зателефонували представники преси з проханням прокоментувати програш збірної Леоніда Слуцького команді Словаччини на Євро-2016. Лоза дав ґрунтовну відповідь і навіть процитував поета Олександра Вулых: «Але тут потрапило Васі Березуцькому м’ячем конкретно в кут голови!».