Ім’я: Євген Сидіхин

Дата народження: 2 жовтня 1964 р. (52 роки)

Знак Зодіаку: Терези

Східний гороскоп: Дракон

Місце народження: Ленінград

Діяльність: актор театру і кіно

Вага: 89 кг

Зріст: 192 см

Біографія Євгена Сидіхіна

Біографія

У дитинстві Євген Сидіхин багато часу проводив у своїх родичів в Новосибірській області в селищі міського типу Краснозерское. Євген Сидіхин ріс у великій родині. Коли всі родичі збиралися за столом, стіл накривали на кілька десятків метрів. На чолі столу завжди сиділи дідусь і бабуся.

Звичайно ж, як і всіх ленінградських хлопчаків юного Євгена вабило море. У дитинстві він відвідував Клуб юних моряків у Палаці піонерів. У Євгенія була морська форма. Євген дуже сильно захоплювався цим заняттям. Майбутній актор навіть вирізав картинки кораблів, які вклеював у спеціальний зошит. Він мріяв про те, що коли виросте, буде плавати в далекі країни.

Не менш серйозним захопленням у Євгена була боротьба. Даним видом спорту Сидіхин почав займатися в четвертому класі. Він записався в секцію. Його довгі і наполегливі тренування в спортзалі не пройшли даром, Євген став чемпіоном Ленінграда п’ять разів. Проте після закінчення школи Євген волів не спорт, а мистецтво…

Після школи Євген Сидіхин вирішив вступати на акторський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії. Він потрапив на курс Ігоря Петровича Владимирова. Проте довго вчитися йому не довелося, так як вже з першого курсу Євгена призвали в армію.

Військова служба Сидіхіна проходила в Туркестанському військовому окрузі, де Євген прослужив кілька місяців, а потім його відправили в Афганістан. Про цей епізод у своєму житті актор не любить згадувати. Це були жахливі часи. В Афганістані Євген Сидіхин брав участь у бойових діях. В 1985 році Євген Сидіхин демобілізувався і відразу ж відновився в інституті. Тепер він потрапив на курс Льва Додіна. У 1989 році Сидіхин закінчив навчання в інституті.

Робота в театрі

Після закінчення інституту Євген Сидіхин почав працювати в театрі Ленсовета. Проте в 1993 році Сидіхин перейшов працювати в БДТ ім. Товстоногова, де грає і сьогодні. Однією з найяскравіших його ролей в цьому театрі стала роль Макдуфа у виставі «Макбет», поставлена за твором Вільяма Шекспіра.

Крім роботи в БДТ, Євген Сидіхин бере участь у різних антрепризах. У 1999 році в ООТР «Театральний будинок» він грав у виставі «Ваша сестра і полонянка». Також Євген Сидіхин зіграв роль Петьки у виставі режисера Павла Урсула за п’єсою Віктора Пелевіна «Чапаєв і Порожнеча».

Кар’єра в кіно

Кар’єра Євгена Сидіхіна почалася в 1991 році. Потрапити в кіно йому допомогло минуле борця. Завдяки своїй статі, Сидіхин зіграв одну зі своїх перших ролей у бойовику «За останньою межею».

У 1992 році актора наздогнав перший відчутний киноуспех. Євген Сидіхин зіграв роль Гоші у фільмі Івана Дыховичного «Прорва», який був відзначений призами багатьох російських кінофестивалів. Дана кінострічка розповідає історію пристрасного кохання зламаною барині до вантажнику. Вона стала знаковою в долі самого актора. Саме роль Гоші створила подальше амплуа героїв Сидіхіна з чарівною мужністю.

Після цього Сидіхин зіграв роль силача-металурга Гната Морозова у фільмі «Діти чавунних богів», потім Бориса у фільмі «Манія Жизелі». Багато глядачі запам’ятали Євгена Сидіхіна по ролі Родіона Добрих у пригодницькій картині «Вовча кров», яка розповідає про становлення Радянської влади на окраїнах. Сидіхин в цій картині виконав роль уповноваженого реввійськради. Він грав негативного героя.

У 1994 році на телеекранах з’явився серіал Віктора Титова «Російський транзит», який був поставлений за однойменним твором А. Ізмайлова і Ст. Барковського. Євген Сидіхин виконав у фільмі головну роль, завдяки чому до актора прийшла справжня слава.

З кожною роллю Євген Сидіхин зміцнював в глядачах образ мужнього супергероя. У кіно продюсери дуже часто експлуатували зовнішні дані актора і його афганський досвід.

Євгену Сидихину це зовсім не подобалося. У кіно актор намагався показати справжнього людини, як би він міг вести себе в критичній ситуації. Євген Сидіхин неодноразово намагався вийти за рамки нав’язливих стереотипів. У 1998 році Сидіхин в перший раз в фільмі «Ретро утрьох» зіграв не мужнього супергероя, а матраца, який соромиться своїх неабияких зовнішніх даних, із-за чого дружина його не цінує і змінює. У 1997 році Сидіхин знявся в кримінальній комедії «Мама не горюй», де спародіював всіх своїх героїв категорії «В». Він зіграв ледачого і марнославного, однак «душевного» бандита, який розважає випадкових глядачів завченим номером: він розриває шкіряний ремінь на липучках, напружуючи м’язи шиї.

Ці фільми довели, що є режисери, які готові експериментувати з Егвением Сидихиным незалежно від його усталеного образу. Таким експериментом в 1999 році можна назвати роботу Сидіхіна в ретродраме Валерія Огородникова «Барак». Але в цьому фільмі було дуже важко поєднати міфологічну харизму Сидіхіна з натуралістичної фактурою фільму. За блискуче виконану роль в цьому фільмі актор був удостоєний Державної премії. У 2000 році був дуже популярний серіал «Бандитський Петербург», в якому Євген Сидіхин зіграв слідчого Микиту Микитовича Кудасова. Практично всі актори з цього серіалу після його виходу на екрани стали зірками першої величини.

Євген Сидіхин у фільмі «Вовча кров» В останні роки Сидіхіна постійно запрошують зніматися в кіно. Він грає в бойовиках, мелодрамах і навіть комедіях. У кінострічці «27 украдених поцілунків» він зіграв інтелігентного астронома Олександра, а в бойовику «Антикілер» — бандита Баркаса. Також Сидіхин знявся у військовій драмі «Російський хрест» в ролі священика отця Олександра, і в детективній мелодрамі «Біс», де зіграв бізнесмена Микиту Бескудникова. Євген Сидіхин також знімався в таких серіалах, як «Круті повороти», «Як би не так», «Особисте життя», «Ігри дорослих дівчаток», «Жінки в грі без правил».

У 2008 році на екрани вийшов бойовик «Мертві душі», де Євген Сидіхин зіграв роль генерала Шаламова. Цей образ Сидіхин використовував і в серіалі «Ливарний, 4», і в бойовику «Питання честі» 2010 року.

Особисте життя Євгена Сидіхіна

В акторському світі не часто зустрічаються міцні сім’ї, особливо якщо чоловік є втіленням супергероя, в якого закохана практично вся жіноча половина глядачів. Євген Сидіхин одружився, коли був студентом. Його обраницею стала дівчина з паралельного курсу Тетяна Борковська. Зі своєю майбутньою дружиною Євген познайомився випадково. Одного разу Євген прийшов в гості до своїх друзів, де також була Тетяна. Майбутній актор закохався в неї з першого погляду. Через кілька днів Євген рішуче і безповоротно переїхав жити до своєї коханої.

Євген Сидіхин в ролі Баркаса В 1989 році в сім’ї Сидихиных народилася донька, яку назвали Поліна. Через десять років у Сидихиных народилася дочка Аглая. А в 2007 році Тетяна народила третю дочку Євгенію Анфісу. Поліна Сидіхіна пішла по стопах батьків і продовжила акторську династію. Вона знімалася в серіалах «Руда», «Даішники», в кінострічці «Італійці» та інших кінороботи.