Ім’я: Леонід Трушкін

Дата народження: 10 листопада 1951 р. (65 років)

Знак Зодіаку: Скорпіон

Східний гороскоп: Кролик

Місце народження: Ленінград р.

Діяльність: театральний режисер, актор театру

Вага: 80 кг

Зріст: 175 см

Біографія Леоніда Трушкіна

Дитинство Леоніда Трушкіна

Леонід Григорович Трушкін народився в Ленінграді. Вперше познайомився з театром в десятирічному віці – тоді мати повела його на виставу «Золотий ключик» ленінградського Театру юного глядача. Потрапивши тоді в закулісся, Трушкін був сильно вражений. Ці враження і зіграли значну роль у майбутньому виборі професії. З тих пір Трушкін часто відвідував театральні постановки, проте ні в яких театральних гуртках не займався.

Леонід Трушкін народився в Ленінграді

Навчання і акторська кар’єра

Після закінчення школи Леонід Григорович вступив в Щукінське театральне училище в Москві, яке успішно закінчив у 1973 році. Повернувшись до Ленінграда, Трушкін почав акторську кар’єру в Ленінградському академічному театрі комедії, але пропрацював там недовго, перейшовши в Ленінградський обласний театр драми.

Незабаром Трушкін знову переїхав до Москви. Змінив кілька театрів, у тому числі Московський обласний театр драми, Театр ім. Маяковського, Театр Вахтангова. Акторська кар’єра Трушкіна небагата яскравими ролями та постановками, але, тим не менш, варто відзначити ролі Треплєва у виставі «Чайка» за твором А. П. Чехова в Театрі Маяковського, Телфинджера в постановці Ленінградського обласного театру драми «Інцидент» Н. Байєра, Жені Огарышева в «Репетитора» Я. Полонського (Московський обласний театр драми). Найпомітнішою своєю роллю Трушкін вважає роль Діомеда у виставі «Антоній і Клеопатра» театру ім. Вахтангова (режисер-постановник – Євген Симонов).

Леонід Трушкін закінчив Щукінське училище

Творчий пошук

Після закінчення Щукінського училища відбувся також кінематографічний дебют Леоніда Трушкіна. У 1973 році він знявся у комедійній стрічці режисера Самсона Самсонова «Багато шуму з нічого» за однойменним твором Вільяма Шекспіра. Трушкін зіграв в картині роль молодого знатного флорентинца Клавдіо, який приходить на бенкет до графу Леонато і закохується в його дочку, але не наважується сказати їй про це. На даний момент це єдина роль Трушкіна в кіно.

Леонід Григорович пробує себе в ті роки і як музикант, композитор, виконавець власних пісень. З музичною програмою Трушкін виступав на концертах Костянтина Райкіна і Рудольфа Фурманова.

Трушкін досі перебуває у творчому пошуку

Творчий пошук триває до 1986 року, після чого Леонід розуміє, що акторська діяльність його не влаштовує. Восени 1986 року Трушкін вирішує підійти до свого захоплення театром з іншого боку і надходить в ГІТІС на відділення режисури.

Театр Антона Чехова

Навчаючись в Гітісі заочно, Трушкін знайомиться з творчої майстерні А. В. Ефроса, який сильно вплинув на становлення Трушкіна як режисера. Під враженням від Ефроса Леонід Григорович ставить свій перший спектакль – п’єсу «Вишневий сад». Експлікація чеховської п’єси згодом лягає в основу створеного у 1989 році Театру Антона Чехова.

Театр Антона Чехова став першим недержавним театром в Радянському Союзі з 1919 року, коли був підписаний всесоюзний декрет про націоналізацію театрів. Вперше в історії радянської культури в основу економічного існування театру був покладений принцип приватної антрепризи – способу організації театральної діяльності без участі бюджетних грошей. Ринкові відносини, інший, відмінний від інших театрів стиль керівництва, а також талант Трушкіна як режисера, завжди шукає оригінальні постановочні рішення вистав, допомогли залучити на підмостки Театру Чехова воістину зірковий склад артистів – Е. Євстигнєєва, Р. Хазанова, Л. Гурченко, А. Ширвіндта, К. Райкіна та ін Всі роки театр працював без залучення бюджетних дотацій, активно співпрацюючи з провідними театральними колективами Росії, зокрема, з театром «Сатирикон» К. Райкіна. Трушкін став одним з ідеологів театральної реформи в Росії, наочно показавши на прикладі свого театру, що ринкові відносини в сфері культури не тільки можливі, але і цілком прибуткові.

За принципом антрепризи були поставлені всі вистави театру.

Леонід Трушкін присвятив себе театру

Дебютною постановкою театру стала п’єса «Вишневий сад» А. П. Чехова, одразу ж принесла популярність театру у глядача. Далі Трушкиным були поставлені «Гамлет» У. Шекспіра, «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана (у співпраці з театром «Сатирикон»). В кінці дев’яностих років курс театру злегка змінився. Репертуар практично повністю стали складати п’єси західних драматургів, невідомих вітчизняному глядачеві. Новий етап розвитку театру Чехова почався з постановки «Вшанування» канадського драматурга Бернарда Слейда, яка удостоїлася премії «Золотий Остап». Трохи пізніше Трушкін ставить ще один спектакль за п’єсою Б. Слейда – «Там же, тоді ж…». Користувалися успіхом також вистави «Ціна» А. Міллера, «Вечеря з дурнем» Ф. Вебера, «Поза емігранта» Ганни Слуцькі. У постановку «Пози емігранта» Трушкін запросив естрадну співачку Анжеліку Варум. Одночасно з цим спектаклем в театрі йшла п’єса «Недосяжна» Сомерсета Моема. Звертався Трушкін і до авторів, які пишуть для дітей – у 1996 році за мотивами «Подорожі Блакитної стріли» італійського письменника Джанні Родарі режисером була поставлена п’єса «Іграшковий втеча».

У 2003 році в Театрі естради відбувся прем’єрний показ вистави «Змішані почуття», поставленого за твором американського сценариста, драматурга Річарда Баэра. Леонід Трушкін присвятив виставу пам’яті своєї другої дружини Олени Черкаської, солістки балету Великого театру, хореографа фігурного катання. В наступному році режисер представляє на суд публіки комедію «Все як у людей» Марка Камолетті. На провідну роль Трушкін запрошує Інгу Оболдину, заслужену артистку Російської Федерації. Цей спектакль став початком плідної співпраці режисера і актриси. Згодом Оболдіна бере участь ще в постановці театру Антона Чехова «Морквинка для Імператора» (Іржі Губача).

Театр на Малій Бронній

У 2006 році Леоніда Трушкіна запросили на посаду художнього керівника переживає серйозну кризу театр на Малій Бронній. До Трушкіна театром керував Андрій Житинський, пішов з цієї посади з великим скандалом. Діяльність театру Антона Чехова на час припинилася, а в театрі на Малій Бронній режисер встиг поставити одну виставу – «Щастя, непар і пас» Франсуази Саган. П’єса розповідає про установки, що пропалює життя російської еміграції, яка живе у французькій столиці. Запрошеним режисером театру у той час був А. Кончаловський, у співпраці з яким і був поставлений спектакль. Незважаючи на успіх п’єси, в 2007 році Трушкін йде з театру на Малій Бронній з не меншим скандалом, ніж Житинський, пояснивши свій вчинок «відсутністю реформ в абсурдній театральній системі».

Леонід Трушкін багато працював з Геннадієм Хазановим

Сучасний Театр Чехова

Після відходу Трушкіна з театру на Малій Бронній діяльність театру Антона Чехова поновлюється. Свого приміщення у театру немає, і вистави в даний час йдуть на сцені Московського театру естради. Театр грає не менше ста вистав в сезон, при цьому багато гастролюючи по Росії, Інна Чурікова, Олег Басилашвілі, Галина Петрова. Геннадій Хазанов.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: