Ім’я: Олександр Литвиненко

Дата народження: 4 грудня 1962 р.

Знак Зодіаку: Стрілець

Східний гороскоп: Тигр

Місце народження: Воронеж р.

Дата смерті: 23 листопада 2006 р. (44 роки)

Діяльність: підполковник КДБ-ФСБ

Біографія Олександра Литвиненка

Олександр Вальтерович Литвиненко – російський дисидент, колишній співробітник органів КДБ, потім ФСБ, мав військове звання «підполковник».

Він став відомий після публічних виступів із звинуваченнями керівництва спецслужб у тяжких злочинах (наказах про викрадення і вбивство людей, зв’язках з ОЗУ і наркомафією в організації вибухів житлових будинків росіян) і різкою критикою на адресу уряду і президента країни Володимира Путіна. Після цього він був звільнений і піддався, за його словами, посяганням на життя, а також кримінального переслідування – заарештовувався, виправдовувався судом і знову звинувачують у низці злочинів.

З міркувань безпеки екс-ФСБшник був змушений тікати за кордон і попросити політичного притулку в Сполученому Королівстві. Він активно співпрацював з нині покійним політемігрантом і мільярдером Борисом Березовським, британськими та іспанськими секретними службами зовнішньої розвідки, давав викривають Кремль інтерв’ю, писав критичні статті і книги.

Згодом «розвідник-перебіжчик» був отруєний якоюсь невідомою отрутою, імовірно, полонієм, і помер у столиці Британії.

Дитинство і родина Олександра Литвиненка

Олександр Вальтерович з’явився на світ у Воронежі 4 грудня 1962 року. Його мама, Ніна Павлівна, за освітою була економістом, батько, Вальтер Олександрович, був лікарем, капітаном внутрішніх військ.

Коли синові виповнилося 2 роки, батьки розлучилися. Сашко залишився з матір’ю. Школу він закінчив у Нальчику, де проживали дідусь з бабусею, і куди вони з мамою переїхали з метою зміцнення здоров’я.

У 18 років він пішов в армію, а демобілізувавшись, став курсантом Вищого військового училища МВС (пізніше Північно-Кавказький інститут ВВ МВС РФ) в місті Орджонікідзе. Після закінчення навчання служив у конвойних військах.

Кар’єра Олександра Литвиненка

У 24 роки молодий чоловік вступив на службу в КДБ, де зайнявся питаннями розкрадання зброї. Через Два роки він закінчив Вищі курси контррозвідки і перейшов у відповідний підрозділ. Працюючи з 1991 року оперативним співробітником в центральному апараті ФСБ, він спеціалізувався на протидії тероризму і організованої злочинності.

У 1997 році його перевели в Управління по розробці злочинних організацій, на посаду заступника начальника одного з підрозділів. У 1998 році, на зустрічі з представниками преси він разом з групою колег по службі повідомив, що вони, начебто, отримували наказ про ліквідацію заступник секретаря Радбезу РФ Бориса Березовського. Цей вчинок обурив Путіна (тоді – голову ФСБ) і коштував відмовилися виконувати наказ співробітникам кар’єри.

У 1999 році він був затриманий і відправлений у СІЗО ФСБ. Згодом його виправдали за рішенням суду, однак прямо в залі суду його знову взяли під варту за другим звинуваченням. У 2000 році і цю справу було закрито за відсутністю складу злочину. Однак негайно було відкрито наступне виробництво, хоча на цей раз його, фігуранта, відпустили під підписку про невиїзд.

Після цього з міркувань безпеки екс-чекіст втік з країни, що спричинило відкриття 4-го кримінальної справи. У 2001 році в Британії йому надали політичний притулок.

Еміграція Олександра Литвиненка в Лондоні

Побіжний агент підкреслював, що за характером служби він займався внутрішньої злочинністю, внаслідок чого не міг ні знати, ні видати державні таємниці РФ.

У столиці Сполученого Королівства екс-офіцер мав допомогу з фонду Березовського, займався посередництвом, сприяючи укладення торгових угод російських і британських учасників зовнішньоекономічної діяльності. У 2001 році він видав у співавторстві з Юрієм Фельштинским опус «ФСБ підриває Росію», на основі його у Франції вийшов викривальний документальний фільм.

У 2002 році російський суд виніс йому заочний вирок і засудив умовно на 3,5 року. У той же період з’явилося в пресі другий твір дисидента «ЛПГ (Лубянська злочинне угруповання)».

Останній виступ Олександра Литвиненка Він також давав інтерв’ю і писав статті з обвинуваченнями в злочинних діях російського режиму. Зокрема, у 2005-му польському таблоїду Rzeczpospolita він розповів, що Аймана аз-Завахірі, одного з керівників аль-Каїди, навчали у ФСБ, у 2006-му – виклав в інтернет інформацію з твердженням, що публікація карикатур, що зображали пророка Мухаммеда в Jyllands-Posten також справа рук вітчизняної служби безпеки.

Особисте життя Олександра Литвиненка

Колишній чекіст був одружений двічі. З першою дружиною Наталею він був знайомий з дитинства – вони жили по сусідству в місті Фрязіно Московської області. Він дружив з її двоюрідним братом, тому був частим гостем в їхньому будинку. Потім його надовго відвезли до бабусі з дідусем в Нальчик, щоб поправити здоров’я.

Молоді люди одружилися, коли Олександр навчався в училищі. Йому тоді було 20 років, а їй – 19. Вони прожили разом більше 10 років. За цей час вони багато їздили по країні, як і всі сім’ї військовослужбовців. Жили в Новосибірську, в Твері, Новомосковську. У них з’явилося двоє дітей – Саша (1985 року народження) і Соня (2001 р.).

Переклад офіцера на початку 90-х на Луб’янку був довгоочікуваним, але став фатальним для їхньої сім’ї. Під час першого ж завдання йому довелося постійно знаходитись в квартирі в якихось подружжя Числових (злочинці вимагали у них гроші). Вони познайомили Олександра з його майбутньою другою дружиною Мариною. Він пішов із сім’ї, коли синові було всього 6 років, а дочки не виповнилося й двох. Однак екс-дружина відгукувалася про Олександра без злоби, називала його таким красенем, як Ален Делон, а його смерть – страшною трагедією.

У другому шлюбі у Олександра народився у 1994 році другий син Анатолій. Згодом він закінчив Університетський коледж, спеціалізуючись на східноєвропейській політиці. Вибір місця навчання став даниною пам’яті батька, який пішов з життя поряд, у палаті інтенсивної терапії клініки коледжу. В інтерв’ю 2015 року він відзначав, що його батько намагався зробити свою батьківщину краще.

Останні роки життя і смерть Олександра Литвиненка

У листопаді 2006 року екс-співробітник спецслужби отруїли якимось імовірно радіоактивною отрутою. На думку слідства, умисне отруєння сталося під час його зустрічі в готелі «Міленіум» на площі Гросвенор з колишніми товаришами по службі Андрієм Луговим і Дмитром Ковтуном.

З цього моменту стан його здоров’я, незважаючи на зусилля лікарів-токсикологів, безупинно погіршувалося. Через 23 дні він помер і був похований на лондонському Highgate меморіальному кладовищі.

Перед смертю екс-підполковник ФСБ прийняв іслам і заповів поховати його згідно з правилами похорону у мусульман. На думку Березовського, таке рішення було своєрідним вираженням його щирій солідарності з чеченським народом, і було зроблено за аналогією з тим, як в роки другої світової війни в знак протесту проти звірств нацистів щодо євреїв люди інших національностей добровільно носили пов’язку з шестикінечною зіркою.

Перед смертю Олександр Литвиненко прийняв іслам В останні дні життя він продиктував заяву, в якій оголосив винними у своєму фізичному знищенні російські органи держбезпеки та особисто Володимира Путіна, назвавши його «безжалісним варваром». Навколо трагічної події вибухнув міжнародний скандал, що призвів за собою погіршення відносин між Лондоном і Москвою – опозиціонери і представники Заходу звинувачували лідера російського держави в усуненні порушив присягу офіцера. У свою чергу, президент РФ висловив жаль про те, що особиста трагедія стала засобом пристрою політичних колізій і провокацій. Влада РФ відмовилися видати Великобританії людей, підозрюваних у вбивстві побіжного офіцера.