Ім’я: Михайло Фрадков

Дата народження: 1 вересня 1950 р. (66 років)

Знак Зодіаку: Діва

Східний гороскоп: Тигр

Місце народження: с. Курумоч, Куйбишевської обл.

Діяльність: державний діяч

Вага: 80 кг

Зріст: 172 см

Біографія Михайла Фрадкова

Фрадков михайло Юхимович – голова Ради директорів РЖД, екс-голова Служби зовнішньої розвідки РФ (наступник – Сергій Наришкін, колишній спікер Держдуми). Протягом багатьох років він займав різні високі державні пости – очолював міністерство торгівлі, Федеральну службу податкової поліції, представництво РФ в Євросоюзі, уряд РФ.

Висунення Фрадкова, який за національністю єврей, на пост прем’єр-міністра ізраїльські аналітики назвали блискучим політичним рішенням Путіна, завдяки якому президент продемонстрував необґрунтованість звинувачень його в антисемизме та упередженому ставленні до олігархам єврейського походження.

Глава СЗР у 2014 році увійшов в санкційний список, введений ЄС у зв’язку ситуацією в Україні і приєднанням до Росії Криму. Його дія постпредами країн-членів Євросоюзу 21 грудня 2015 року було продовжено на півроку через невиконання Мінських угод.

Сім’я і дитинство Михайла Фрадкова

Нинішній високопоставлений чиновник з’явився на світ 1 вересня 1950 року в селі Курумоч, розташованому в Куйбишевській (сьогодні, Самарської) області. Неросійське назва села пояснюють його підставою для калмиків ще в часи царювання імператриці Анни Іоанівни і походженням від аналогічного калмицького найменування протікає там річки. «Корум» в перекладі з мови цього монгольського народу означає «кам’янисте русло».

Батьки Михайла були співробітниками «Куйбышевгидростроя». В кінці сорокових років минулого століття вони проживали в Курумочи і брали участь у будівництві Жигулевской ГЕС і залізниці по Самарській Луці – місцевості крутого вигину річки Волги. За неофіційною інформацією, ця дорога довгий час перебувала у віданні органів державної безпеки і була покликана обслуговувати об’єкти оборонного значення.

Цікаво, що рідні зареєстрували свого новонародженого в Курумоче сина не там, а після повернення до Москви, тому інформації щодо його народження в місцевих відділах РАЦС немає. Можливо, у зв’язку з цією обставиною у ЗМІ обговорювалася версія про те, що чиновник доводиться сином Герою Радянського Союзу родом із Смоленської області Юхиму Фрадкову, похованому в Одесі. Однак це припущення помилково – Михайло спростував його особисто.

Мама Михайлика була по-російської національності, працювала в дитсадку. Тато був за національність євреєм, а за професією — інженером в «Мосгипротрансе». До честі Михайла він ніколи не заперечував і не приховував свої єврейські корені.

Середню і вищу освіту майбутній політик отримав у столиці. Студентом верстатобудівного Вузу він був активним учасником суспільного життя, старостою групи, секретарем ВЛКСМ. Тоді ж його взяли і в ряди КПРС.

Початок кар’єри Михайла Фрадкова

По закінченні навчання молодий спеціаліст рік удосконалював знання англійської мови на спецкурсах в КДБ. Потім він був направлений в Індію на службу в радянському диппредставництві в якості інженера-перекладача. Отримати таке призначення єврею, який не має високопоставлених батьків і досвіду роботи, можливо, на думку аналітиків, тільки при сприянні органів Держбезпеки.

Повернувшись з-за кордону в 1975 році, Фрадков був прийнятий на службу в управління «Тяжпромэкспорта» при Держкомітеті з питань зовнішньоекономічних зв’язків (ДКЗЗ) на посаду старшого інженера. Згідно з неофіційними джерелами, насправді він, як і в попередньому випадку, працював на КДБ. Підтвердженням істинності цього твердження вважають факт того, що дане об’єднання серед іншого займалося експортом зброї.

Кар’єра політика Михайла Фрадкова

У 1984 році Михайла Юхимовича призначили заступником начальника управління ДКЗЗ. З 1988 року він зайняв черговий керівну посаду – заступник керівника підрозділу Міністерства ВЕС.

З 1991 року він став старшим радником постійного представника Російської Федерації в Женеві. Через рік він спочатку заміщав, а потім виконував обов’язки і у 1997 році керував Міністерством зовнішніх економічних зв’язків (МЗЕЗ).

У 1990-х його удостоїли знака «Почесний працівник контррозвідки Росії». У 1999-му – призначили гендиректором АТ «Інгосстрах», потім – міністром торгівлі.

З 2001 року чиновник отримав нову посаду – директора Федеральної служби податкової поліції (ФСНП). Призначення на цей пост цивільного особи стало несподіваним явищем для суспільства і підлеглих. Після скасування відомства чиновник приступив до обов’язків повноважного представника країни в ЄС.

У період 2004-2007 рр. він обіймав посаду голови уряду Росії, змінивши Михайла Касьянова, з 2007 – глави Служби зовнішньої розвідки РОСІЇ (СЗР).

Особисте життя Михайла Фрадкова

Фрадков одружений. Його супутниця життя, Олена Олегівна, має економічну освіту. До виходу на пенсію вона працювала в «Внєшекономбанку» (Зеб), в «Газпромі», в столичному Центрі міжнародної торгівлі (ЦМТ). Пара має двох синів – Петра, який народився у 1978 році, і Павла – у 1981-м.

Старший син отримав блискучу освіту – в МДІМВ і аспірантурі. Він працював в американському філії ВТБ, потім – в якості гендиректора «Далекосхідного морського пароплавства», займав директорське крісло в одному з департаментів Зеба, очолював агентство по страхуванню експортних кредитів і інвестицій. З 2015 року він керував дочірньою компанією Вэб – «Російський експортний центр». У жовтні він був удостоєний ордена за Заслуги перед Вітчизною».

Павло – випускник Суворовського училища, Академії ФСБ і Дипломатичної академії МЗС. В період з 2005 року він працював 3-м секретарем в департаменті МЗС, що спеціалізується на зв’язках з Євросоюзом. У 2007 році він перевівся в ФСБ, в 2012-м – пішов з військової служби у званні полковника. Потім він отримав посаду заступника керівника Росмайна.

Високопоставлений чиновник Михайло Фрадков має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, а також – всі підстави пишатися своїми синами.

У мас-медіа відзначали фінансове співробітництво директора СЗР з Петром Авеном, співвласником Альфа-Банку, яке почалося ще в 1992 році, коли Фрадкова заступник міністра зовнішньоекономічних зв’язків. Приблизно в той же період Михайло Юхимович познайомився і з Володимиром Путіним.

Фрадков поводиться з підлеглими коректно, ніколи не дозволяє собі підвищувати голос. Він не курить та не п’є спиртних напоїв, займається спортом.

Дохід директора СЗР в 2013 році становив близько 7 мільйонів рублів. У 2014-му – він зріс втричі до 22 мільйонів відповідних грошових одиниць. Його дружина заробила за аналогічний період 446 і 330 тисяч рублів, відповідно.

Проживає чиновник в елітному Житловому Комплексі «Будинок на Смоленській набережній» в триповерховому «пентхауз». У його власності є також особняк в 300 кв. м з земельною ділянкою 1 га в селі Петрово-Дальнєє, по сусідству з заміським будинком Валентини Матвієнко, голови Ради Федерації. Дружині Олені належить дача і земля біля селища «Горки-2», площа яких 325 і 1466 квадратних метрів.

Михайло Фрадков сьогодні

Михайло Юхимович, кандидат економічних наук, має низку державних нагород, серед яких орден Пошани», «За заслуги перед Вітчизною». Аналітики відзначали, що Михайло Юхимович є одним з найбільш довірених осіб президента Путіна, але в «кадровий резерв» не входить. Припускають, що нинішній пост стане останнім на його багаторічної державній службі. У вересні 2016 року, під час великих кадрових перестановок в уряді, Володимир Путін запропонував Михайлу Фрадкову очолити Раду директорів РЖД. У свою чергу, головою СЗР Росії був призначений Сергій Наришкін.