Ім’я: Георгій Полтавченко

Дата народження: 24 лютого 1953 р. (63 роки)

Знак Зодіаку: Риби

Східний гороскоп: Змія

Місце народження: Баку, Азербайджанська РСР

Діяльність: політик

Вага: 75 кг

Зріст: 180 см

Біографія Георгія Полтавченко

Георгій Сергійович Полтавченко – губернатор Північної столиці. Раніше – представник глави держави в Ленобласті, начальник Управління Федеральної служби податкової поліції по місту Санкт-Петербургу, співробітник КДБ.

Він – видатний представник путінської команди, так званих «православних чекістів», вихідців із силових структур, готових до самої рішучої боротьби за збереження свого лідируючого положення в керівництві країни.

Як один з членів «Руського афонського товариства» він брав участь в розвитку і зміцненні релігійних зв’язків з Грецією. Зокрема, завдяки організації у 2011 році в РФ була привезена християнська реліквія — Пояс Богородиці.

Дитинство Георгія Полтавченко

Майбутній глава міста на Неві з’явився на світ 24 лютого 1953 року в Баку в сім’ї потомственого військового моряка. Його предки по батьківській лінії були з запорізьких козаків, волею імператриці Катерини II спрямованих на службу в російський флот. Зокрема, прапрадід Георгія ходив на судах Амудар’їінської військової флотилії Туркестану, тому батько виявився уродженцем Середньої Азії.

Мама і її рідні проживали в Північній столиці. Вона пережила блокаду, дивом залишилася в живих, поховавши в 14 років померлих на її руках матір і бабусю. Її батько і старший 18-річний брат загинули на фронті.

Батьки познайомилися в 1947 році, коли батько навчався у Ленінградському вищому військово-морське училище підводного плавання їм. М. Фрунзе. У 1952 році вони одружилися і переїхали в місто Поті, за місцем служби глави сімейства. Народжувати первістка мама відправилася в Баку, де проживала сім’я близького фронтового друга її батька, і її любили як рідну дочку. Через 3 місяці вже разом з новонародженим сином вона повернулася до чоловіка. Після реорганізації та скорочення Збройних сил Союзу РСР у 1960 році дивізіон протичовнових кораблів, якою в той час командував батько, був ліквідований, і він змушений був демобілізуватися.

У 1961 році родина переїхала на батьківщину мами, Ленінграда, оселилася в комунальній квартирі на Невському проспекті. Жінка влаштувалася на роботу в авіакомпанію «Аерофлот», батько – в Північно-західне річкове пароплавство, пізніше став секретарем парткому. Перші 8 років Георгій відвідував школу №210, останні два роки — спеціалізований навчальний заклад з фізико-математичним ухилом. Батько залучив сина до спорту, той займався легкою атлетикою і баскетболом. Разом з друзями вони також любили відвідувати Ермітаж, Російський музей та інші заклади з зборами пам’яток історії та мистецтва.

Юнацькі роки Георгія Полтавченко

Як згадує сам Георгій Полтавченко, він ніколи не був відмінником, хоча і закінчив школу з гарними оцінками та грамотою. В школі за ним закріпилася слава товариського хлопця, але кращих друзів було всього двоє – з одним із них Георгій дружить і сьогодні.

Після школи юнак збирався продовжити сімейну династію і вступити до військового училища. Але батько, тяжко пережив свого часу вимушену відставку, не підтримав намір сина. Крім цього, Георгій мріяв стати космонавтом. Проте в льотне училище шлях був закритий, так як йому не вдалося пройти медкомісію. В результаті, в 1970 році він став студентом інституту авіаційного приладобудування, що готує фахівців для вітчизняної космонавтики і авіації.

У Вузі він продовжив займатися спортом, перед третім курсом у складі будівельного загону в Татарстані брав участь у будівництві найбільшого виробника вантажних автомобілів КАМАЗ. У 1976 році він закінчив інститут і почав трудовий шлях на оборонному НВО «Ленінець», де займалися розробкою радіолокаційних станцій та інших прицільно-навігаційних систем літальних апаратів. Підприємство перебувало в Пушкіні, і добиратися туди молодому фахівцеві доводилося на декількох видах транспорту. В основному тому, відпрацювавши належні два роки після розподілу, не без сприяння батька — голови парткому пароплавства — він перейшов на роботу в Невський райком комсомолу.

Кар’єра Георгія Полтавченко

Через рік роботи в районному комітеті Комуністичної спілки молоді Георгія запросили на службу в органи держбезпеки. З 1979 по 1980 рік він пройшов відповідне навчання на міських курсах КДБ, потім – всі щаблі службової драбини, починаючи від посади оперуповноваженого в підрозділі, яке відповідало за безпеку в «Пулково», до керівника відділу УКБ Виборга.

За роки роботи йому довелося займатися питаннями протидії тероризму, контррозвідувальному забезпечення транспорту, в тому числі, при підготовці та проведенні Олімпійських Ігор-1980. На початку 1990-х відбулося його знайомство з Володимиром Путіним, тоді співробітником ленінградського УКДБ, що в подальшому зіграло вирішальну роль в його кар’єрі.

Службу закінчив у 1992 році, після розпаду СРСР та ліквідації держкомітету, у званні підполковника.

У 1992 році екс-чекіст очолив податкову поліцію міста на Неві. На новому місці він успішно боровся з порушеннями при здійсненні імпортно-експортних операцій, з тіньовим ринком алкоголю. Крім цього, він увійшов в церковно-парафіяльна рада Троїцького собору.

У липні 1999 року Борис Єльцин призначив Полтавченко Повноважним представником президента в Ленінградській області. У 2000 році Володимир Путін висунув Георгія Полтавченко на посаду Повноважного представника Президента в ЦФО. Згодом Георгій Сергійович двічі був перепризначений на цю посаду: 26 березня 2004 року та 25 травня 2008 року.

У 2002 році його включили до складу опікунської ради з відновлення Валаамського чоловічого монастиря.

30 серпня 2011 року президент Росії Дмитро Медведєв схвалив кандидатуру Георгія Сергійовича на посаду губернатора Санкт-Петербурга. 31 серпня 2011 року Полтавченко був знятий з попередньої посади, так як петербурзький ЗакС затвердив його губернаторські повноваження.

Слід зазначити, що ця перемога не викликала особливої довіри, так як популярний серед городян опозиційний кандидат і головний конкурент Оксана Дмитрієва була знята з виборчої кампанії, нібито під хибним приводом. Політсили «Яблука» і «Справедливої Росії» оголосили про невизнання результатів такого сумнівного, на їх погляд, волевиявлення.

Георгій Полтавченко на посаді губернатора Санкт-Петербурга

З перших місяців стало ясно, що управлінська манера Полтавченко кардинально відрізняється від дій його попередника, Валентини Матвієнко. Першим ділом він ініціював скасування великих проектів екс-губернатора (будівництво Орловського тунелю», легкорельсовой дороги до Пулково, Ново-Адміралтейського моста і зоопарку в Юнтолово) у зв’язку з їх надто високою для міського бюджету вартістю.

Потім губернатор зайнявся проблемами центрального району: ввів мораторій на будівництво та знесення будинків в історичному центрі, виділив кошти для реконструкції «Нової Голландії» і Конюшенної площі.

З подачі Георгія Сергійовича було введено заборону на розміщення широкоформатних рекламних банерів в центрі Петербурга. З літа 2012 року по Петербургу почали курсувати нічні автобуси, дублюючі маршрути ліній метрополітену. У 2014 році з ділової поїздки в Китай Полтавченко повернувся з низкою потенційних інвестиційних проектів. «Без краватки»: Георгій Полтавченко про розвиток Санкт-Петербурга У березні 2012 року Полтавченко підписав резонансний закон «Про адміністративні правопорушення в Санкт-Петербурзі», що передбачає покарання за пропаганду гомосексуалізму та трансгендерності серед неповнолітніх. Незважаючи на більш ніж 70 тисяч підписів, зібраних проти, закон набув чинності.

Хобі та особисте життя Георгія Полтавченко

Георгій Полтавченко одружений, з дружиною, Катериною Леонідівною, він познайомився в 1970 році, в студентські роки. Їх перша зустріч була зовсім випадковою, перше враження майбутніх подружжя один про одного склалося негативне. Через якийсь час вони зустрілися ще раз в гостях у спільного друга. У той час Катерина Леонідівна вчилася в 10 класі. Через два роки вони одружилися і з тих пір живуть щасливо.

Катерина Леонідівна закінчила інститут культури, також має другу вищу – мистецтвознавче. Якийсь час вона служила в міліції, звідки пішла в званні старшого лейтенанта.

В 1985 році в родині Полтавченко народився син Олексій. За фахом-юрист, на сьогоднішній день – успішний підприємець. 21 вересня 2015 року Георгій Полтавченко став дідусем – відразу двічі.

Губернатор захоплюється спортом, і хоча професійно займатися він не може з-за завантаженого графіка, деколи він все ж знаходить час, щоб пограти в баскетбол, теніс або з’їздити на рибалку зі спінінгом.

У минулому у Полтавченко жив ротвейлер, але після смерті улюбленця в 1999 році сім’я вирішила не заводити інших вихованців.

Улюблені письменники губернатора – Михайло Шолохов, Михайло Лермонтов і Микола Гоголь. Також Георгій Сергійович цікавиться роботами історика Льва Гумільова, особливо теорією пасіонарності.

Георгій Полтавченко є віруючим християнином. Його можна було бачити на великодніх службах в компанії Володимира Путіна і Володимира Якуніна, він неодноразово здійснював паломництво на Афон, і не раз підкреслював особливу роль православ’я у російській культурі та історії.

Георгій Полтавченко сьогодні

Георгій Полтавченко працює на посаді губернатора і сьогодні, втілюючи в реальність так звану «Стратегію-2030», орієнтовану на поліпшення умов життя петербуржців. Реклама петербурзької «Стратегії-2030» Концепція передбачає 4 основних напрямки: «Людський капітал» (діяльність в сфері охорони здоров’я, освіти, культури, спорту та соціальної підтримки населення), «Міське середовище» (рішення транспортних, житлових, інфраструктурних проблем), «Економіка» (з акцентом на економіку знань) і «Громадянське суспільство».

Сума оприлюдненого доходу чиновника за 2014 рік становила 5 мільйонів, за 2015 рік – 7 мільйонів рублів. Він володіє будинком у 385 «квадратів» і п’ятьма ділянками землі, площа яких у сумі становить 3000 квадратних метрів. В його користуванні є також квартира (210 кв. метрів).