Ім’я: Аркадій Райкін
Дата народження: 24 жовтня 1911 р.
Знак Зодіаку: Терези
Східний гороскоп: Кабан
Місце народження: р. Рига, Латвія
Дата смерті: 17 грудня 1987 р. (76 років)
Діяльність: актор театру і кіно, гуморист
Біографія Аркадія Райкіна
Дитинство Аркадія Райкіна
Аркадій Ісаакович Райкін народився в 1911 році в Ризі. Сім’я, в якій шанувались єврейські традиції, до театру не мала абсолютно ніякого відношення – батько, Іцик-Янкель Райкін, працював брокером в порту, а мати, Лея Райкіна (Гуревич), була домогосподаркою. Аркадій був найстаршою дитиною в сім’ї і народився через рік після весілля Ісаака і Леї. Пізніше в сім’ї народилися сестри Белла і Софія і молодший брат Макс. Початкову освіту Аркадій отримав в єврейській релігійній школі – хедері. Пізніше сім’я переїхала спершу в Рибінськ, де Райкін поєднував навчання в школі з заняттями в драматичному гуртку, а потім – в Петроград.
Після школи Аркадій Ісаакович влаштувався на Охтінском хімічний завод лаборантом.
Навчання та початок творчої роботи
Батьки були категорично проти захоплення Аркадія театром. В Ленінградський технікум сценічних мистецтв Райкін вчинив проти волі родини. Навчання в технікумі поєднував з роботою, а також брав приватні уроки у артиста М. Савоярова, який високо оцінив талант юнака. Закінчивши технікум в 1935 році, за розподілом потрапив у Театр робітничої молоді (ТРАМ), незабаром став Театром Ленінського комсомолу.
Аркадій Райкін: в грецькому залі У кіно дебютував в 1938 році ролями відразу в двох фільмах: «Вогненні роки» та «Доктор Калюжний», де його ролі залишилися практично непоміченими. Взагалі, початок кінематографічної кар’єри не було для Райкіна успішним, і він повернувся до роботи в театрі.
У 1939 році Райкін несподівано стає лауреатом першого Всесоюзного конкурсу артистів естрадного жанру в Москві. Його танцювально-мімічні номери «Ведмедик» і «Чаплін» підкорили не тільки глядачів, а й журі. Після цього Райкіна беруть в трупу Ленінградського театру естради та мініатюр, де він за три роки робить успешнейшую кар’єру від актора масовки до художнього керівника. Під час війни Райкін з театром дає концерти на фронті.
Повоєнні роки
По закінченні Великої вітчизняної війни Райкін разом з очолюваним ним Театром мініатюр повертається до Ленінграда. Паралельно з театральною діяльністю він знову пробує себе в кінематографі, знявшись у кількох картинах, які також виявилися практично непоміченими глядачем. В той же час його сценічні роботи користуються все зростаючою популярністю. Театральні програми, створені спільно з сатириком Ст. Поляковим – «На чашку чаю», «Відверто кажучи», «Не проходьте мимо» — стають у виконанні Райкіна справжніми шедеврами. Він виступає з ними на радіо і телебаченні. У ті роки про Райкине починають говорити як про майстра сценічного перевтілення – він здатний миттєво змінювати вигляд, манеру поведінки, створювати ряд образів різного, часто прямо протилежного характеру.
Через деякий час Аркадій Ісаакович знову знімається в кіно. Режисер М. Слуцький запрошує Райкіна у фільм-концерт «Концерт фронту». Райкін виконує роль кіномеханіка, який прибув на фронт в одну з діючих частин, де йому належить взяти на себе обов’язки конферансьє. По суті, фільм був екранізацією естрадних номерів, виконувалися на фронті під час війни – крім Райкіна, свої фронтові виступи для фільму повторили Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Лідія Русланова. Третя спроба «подружитися» з кінематографом виявилася успішною, і далі йдуть знамениті «Ми з вами десь зустрічалися», «Коли пісня не кінчається».
Багатосерійний телесеріал «Люди і манекени», створений Райкіним у співпраці з режисером Віктором Храмовим, став вершиною кінематографічної кар’єри Аркадія Ісааковича. Крім Райкіна, у фільмі знялися актори його театру Вікторія Горшеніна, Володимир Ляховицкий, Наталія Соловйова, Ольга Малоземова, Людмила Гвоздікова і Максим Максимов (Макс Райкін), молодший брат Аркадія. У цьому телесеріалі було екранізовано більшість ліричних і остросатірічеських образів Райкіна, у різні роки з’являлися на сцені його Театру мініатюр.
Аркадій Райкін — сценка «Пивна»
Гастролі Аркадія Райкіна
Гастролюючи по Союзу, в 1962 році Аркадій Райкін потрапляє в Одесу. Там, у столиці гумору, він зауважує блискучих молодих акторів одеського театру «Парнас-2» Михайла Жванецького, Віктора Ільченко та Романа Карцева. Райкін запрошує їх працювати у своєму Театрі мініатюр, де вони стають відомими радянському глядачеві. Найбільш пам’ятною стала поставлена в 1969 році Райкіним та Жванецьким програма «Світлофор», яка приносить Жванецьким популярність. У тому ж році одесити залишають Театру мініатюр і починають власну естрадно-артистичну кар’єру.
Райкін, який стрімко набирає популярність, гастролює не тільки по Радянському Союзу, але і за кордоном. У 1965 році разом з театром Аркадій Ісаакович їде в Англію, де користується неймовірним успіхом. Там, у Лондоні, він зустрічається зі своїм двоюрідним братом – Бруно Райкіним, відомим південноафриканським піаністом, акомпаніатором Поля Робсона. Ця їхня зустріч була єдиною, після чого життєві шляхи знаменитих родичів більше не перетиналися.
Переїзд до Москви
Театральні роботи Аркадія Райкіна того часу відрізнялися гострою сатирою, не виходила за межі політкоректності та інтелігентності. Однак деякі постановки все ж таки призводять до конфлікту з партійним керівництвом Ленінграда. Райкін просить у Брежнєва, з яким він познайомився під час війни, на Малій землі, дозволу переїхати разом з театром в Москву.
Переїзд театру в столиці відбувся в 1982 році і займає приміщення кінотеатру «Таджикистан». Театр перейменовується в Державний театр мініатюр, а в квітні 1987 року отримує ім’я «Сатирикон». «Сатириконом» Аркадій Райкін керує недовго – в грудні того ж року він помирає від наслідків ревмокардиту. Смерть настала 17 (за іншими даними – 20) грудня 1987 року. Буквально за кілька місяців до смерті Аркадій Райкін закінчує роботу над своєю останньою киноролью – телеспектаклем «Мир дому твоєму», в процесі роботи над яким маестро виступив також в якості режисера.
Похований Аркадій Ісаакович Райкін на Новодівичому кладовищі Москви. Після його смерті керівництво театром взяв на себе син Райкіна – Костянтин Аркадійович. Незабаром «Сатирикону» було присвоєно ім’я геніального керівника.